Сайт вчителя початкових класів Мостепанюк Валентини Віталіївни

комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА

Розробки уроків і позакласних заходів для проведення Першого уроку

у 2014/2015 навчальному році

Друкується за рішенням науково-методичної ради

комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

КІРОВОГРАД

2014

ББК …

УДК …

…

Україна – єдина країна: Розробки уроків і позакласних заходів для проведення Першого уроку у 2014/2015 навчальному році: [методичний посібник] / Укладачі: Ю.В.Міцай, С.М.Пляка, О.П.Третяк, О.В.Ревнивцева – Кіровоград: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2014. – …с.

Рецензенти:

Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.

ББК …

УДК …

…

На обкладинці використано малюнок Юрія Поліщука, переможця аматорського конкурсу малюнку (2014, Рівненська область).

© КОІППО, 2014

ЗМІСТ

МіцайЮ.В., ГайдаЛ.А. Методичні рекомендації до проведення

Першого уроку у 2014/2015 навчальному році з проблеми

формування ціннісних орієнтацій особистості як основи

її життєвої позиції та розвитку громадянського суспільства……………………

РОЗДІЛ І

ВЧИМОСЯ БУТИ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ

(початкова школа)

МельникТ.О. Вчимося бути добрими людьми

(урок для учнів 1-го класу)…………………………………………………………

СтукаленкоО.П. Учись, думай, твори добро

(урок-гра для учнів 1 класу)………………………………………………………...

ЛисенкоО.М. «Ми у світ цей прийшли, щоб людей шанувати,

Щоб зернинки добра друзям всім дарувати!»

(інтерактивне заняття для учнів 2 класу)………………………………………….

КилимникЛ.І. «У душах людських хай палає тепло,

Людське милосердя хай творить добро»

(урок-роздум для учнів 2 класу)……………………………………………………

ЗеленякН.М. «Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом»

(урок-композиція для учнів 3-го класу)…………………………………………...

АлєксєйчикО.О. Ступай в житті дорогою добра

(урок-свято для учнів 3 класу)……………………………………………………...

НайденкоС.Л. Подорож до Країни Цінностей

(урок-подорож для учнів 3-го класу)………………………………………………

БалютінаК.М. Вчимося бути добрими людьми

(урок-роздум для 3-го класу інтенсивної педагогічної корекції)…………………

МарченкоІ.В. Вчимося бути добрими людьми

(урок-роздум для учнів 4 класу)……………………………………………………..

БаканьоваС.В. Добрі справи прикрашають людину

(година спілкування для учнів 4 класу)…………………………………………….

РОЗДІЛ ІІ

ОБ’ЄДНАЙМО УКРАЇНУ

(основна школа)

ОнищенкоС.П. На теми люди, щоб добро творити

(родинне свято-подорож для учнів 5 класу)……………………………………….

БарановаС.Л., КалашникО.А. Мораль і моральність – основні цінності етики громадянськості

(урок-спілкування для учнів 5-6 класу)…………………………………………….

АношкінаГ.Г. «Є край, де найкращі у світі пісні,

І цвітом чарує калина,

Де сонечко вперше всміхнулось мені, –

Це дім мій – моя Україна!»

(урок-подорож для учнів 5-6 класів)………………………………………………...

ГорденкоТ.А. Мораль і моральність – основні цінності етики громадянськості

(година спілкування для учнів 6-7 класів) …………………………………………

МалишкоВ. Г. Наш край у творах письменників-земляків

(урок-літературна вітальня для учнів 5-8 класів)…………………………………...

КолісникЛ.В. Я – патріот своєї країни

(засідання дискусійного клубу для учнів 7 класу)………………………………….

ГільщанськаТ.І.З любов’ю до рідного краю

(урок-зустріч для учнів 8 класу)……………………………………………………...

КриволаповаВ.Д. Толерантність людини – найважливіша умова миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві

(година спілкування для учнів 8 класу)…………………………………………….

ТалашкевичЛ.В. Світ відкриває Україну, Україна відкриває світ

(засідання круглого столу для учнів 8-9 класів)……………………………………

РепецькаН.А., ЧернецькаВ.В. «Ось такі з тобою ми, земляче…»

(розробка першого уроку для учнів 8-11 класів)…………………………………..

РОЗДІЛ ІІІ

ВІД КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ДО КУЛЬТУРИ НАЦІЇ

(старша школа)

ТринякТ.В. Правова культура – міцність держави

(урок-тренінг для учнів 10 класу)……………………………………………………

БондаренкоО.А. Віртуальна подорож музеями України

(урок-віртуальна подорож для учнів 10-11 класів)………………………………

РуденкоО.В. Україно! Ти для мене диво!

(усний журнал для учнів 10-11 класів)…………………………………………….

БузькоВ.Л. Видатні учені, винахідники в Україні і в світі

(урок-конференція для учнів 10-11 класів)………………………

АрутюнянО.С. Ми – європейці

(………………)………………………………………………..

ЧебоненкоВ.Ф., СніткоІ.Ю. Людина. Особистість. Громадянин.

(тренінгове заняття для учнів 10-11 класів)……………………………………………

ШевченкоП.І., ПанасенкоО.І. Уроки громадянськості: сторінками життєвого шляху видатних випускнів школи

(урок-дослідження для учнів 10-11 класів)………………

МельникІ.А. Митці промовляють до нащадків

(усний журнал для учнів 11 класу)…………………………………………………

ПлякаС.М. Пізнай рідний край та Україну

(тематичні кросворди)…………………………………………………………………

РОЗДІЛ І

ВЧИМОСЯ БУТИ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ

(початкова школа)

Т.О.Мельник,

учитель початкових класів,

КЗ «Навчально-виховне

об’єднання № 25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання «Ліра»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»,

переможць обласного етапу Всеукраїнського конкурсу

«Учитель року»

Вчимося бути добрими людьми

(урок-свято для учнів 1-го класу)

Мета: ознайомити учнів із сутністю понять «добро», «доброта»; учити дітей цінувати добро; формувати вміння оцінювати власні вчинки та вчинки інших людей, формулювати оціночні судження; розвивати вміння та навички підтримання міжособистісної злагоди, а також вміння, які допомагають запобігати виникненню конфліктів чи мирному їх врегулюванню; виховувати любов і повагу один до одного, бажання творити добро.

Обладнання: надруковані вислови про добро, клубочок, уривок з мультиплікаційний фільм «День народження кота Леопольда», сигнальні картки червоного та зеленого кольорів, ілюстрації казкових персонажів, стікери.

Хід уроку

І.Організаційний момент

1. Вправа «Долоньки».

Завдання: Потрібно доторкнутись долоньками один одного та щиро посміхнутись, даруючи гарний настрій і «тепло свого серця». При цьому слід промовляти рядки вірша:

Сонце встало із-за гаю –

Промінцями росу сушить.

Я здоров’я вам бажаю

І добра у ваші душі.

2. Вправа «Павутинка дружби».

Завдання: діти повинні передавати клубочок один одному, називаючи кілька позитивних якостей або даруючи комплімент.

ІІ. Мотивація та оголошення теми і мети уроку

1.Перегляд мультиплікаційного фільму «День народження кота Леопольда» (акцентувати увагу на пісні «Добрим будь!»).

- Який персонаж вам сподобався найбільше? Чому?

- Якими якостями він володіє?

- Чому він завжди перемагає?

- Які висновки допомагає зробити персонаж мультиплікаційного фільму?

2.Вибір якостей для себе.

(На дошці – зображення хлопчика і дівчинки, а також стрічка, на якій надруковані якості людей. Учитель чи один з учнів зачитує написані на стрічці риси характеру, а інші з допомогою сигнальних карток «семафорять» про те, чи необхідна їм ця якість.)

Якості: мужність, благородство, відвертість, великодушність, відповідальність, вірність, делікатність, милосердя, співчутливість, добро, скромність, правдивість, працелюбність, порядність, добродійність, безсоромність, грубість, заздрість, підступність, зарозумілість, доброта, лицемірство, лихослів’я, брехливість.

3.Прийом «Мозковий штурм».

Завдання для дітей у групах: пояснити тлумачення слів «добро», «доброта».

Ще один учень з’ясовує тлумачення слів за словником.

4.Висновок: сьогодні на уроці ми познайомимось із такими важливими якостями, як добро та доброта. А також з’ясуємо, чому вони мають таке велике значення для нас, спробуємо зрозуміти, як дарувати добро іншим.

ІІІ. Новий матеріал, осмислення

1.Слухання притчі про мудреця та метелика.

Багато років тому в одному місті жив дуже мудрий чоловік. До нього часто приходили люди за порадою. Кожному з них він примудрявся дати дуже хорошу і правильну пораду. Слава про його мудрість рознеслася всюди. Одного дня його слава дійшла до ще одного чоловіка, який теж був мудрим і відомим в окрузі. Цей чоловік теж допомагав іншим людям. Йому подобалося те, що його вважають наймудрішим і прислухаються до його порад. І коли він дізнався, що є ще один мудрець, то став злитися на нього за те, що втрачає свою популярність. І став думати, як довести іншим людям, що насправді мудрішим є він. Довго він думав і вирішив: «Я візьму метелика, заховаю його між долонь, підійду на очах у всіх до мудреця і запитаю його: «Скажи, що в мене в руках?». Він, звичайно ж, великий мудрець, тому він здогадається і скаже: «У тебе в руках метелик». Тоді я його запитаю: «А який це метелик: живий чи мертвий?». І якщо він скаже, що метелик живий, тоді я легенько притисну його своїми долонями так, що коли я їх розкрию, то всі побачать, що тваринка мертва. А якщо мій супротивник скаже, що метелик мертвий, тоді я відпущу його і він полетить. І таким чином усі побачать, що мудрець виявився не правий». Так він і зробив. Узяв метелика, підійшов до мудреця і запитав його:

- Скажи, що у мене в руках?

Мудрець подивився і сказав:

- У тебе в руках метелик.

Тоді він запитав мудреця:

- Скажи, який він: живий чи мертвий?

Мудрець пильно подивився йому в очі, подумав і сказав:

- Все буде так, як ти захочеш.

2.Обговорення.

- Як ви розумієте вислів: «Усе у твоїх руках?»

- Яку пораду ви дасте героям притчі?

- Який висновок ви зробили?

3.Гра «Казкова лікарня».

(На дошці – ілюстрації негативних персонажів із казок.)

Завдання для учнів: об’єднавшись у групи, указати негативну якість персонажа, казку, з якої персонаж завітав до лікарні, та запропонувати рекомендації для лікування.

Персонажі: Лисичка, Баба Яга, Змій Горинич, Вовчик-братик.

4.Дискусійна сітка.

Ми допомогли розібратися в ситуації іншим, допомогли їм, а як би ми вчинили самі? Як би ви вчинили, якщо вас образили? Вибачити чи дати здачі?

Яку якість вважаєте важливішою «Доброту» чи «Справедливість»?

(Діти відповідають на питання з допомогою стікерів, які прикріплюють на дошці біля обраного слова.)

Доброта Справедливість

- Давайте спрогнозуємо результати, наслідки кожного з виборів.

- Які висновки ви зробили?

- Чи змінив хтось свою думку щодо питання дискусійної сітки?

5.Запропонуйте для розгляду інші ситуації, які траплялися з вами чи вашими друзями, коли ви були невпевнені, що зробили правильний вибір. (Слухання та обговорення ситуацій.)

6.Гра «Збери прислів’я».

Перед вами конверти, у яких ви знайдете слова про добро. Ви повинні скласти з цих слів речення – тобто прислів’я про добро.

ü Добрі діла тихо ходять, а злі, як дзвони дзвонять.

ü Від добра добра не шукають.

ü Хто людям добра бажає, той і собі має.

ü З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

ü Без доброго діла немає доброго імені.

ü Роби добро, скільки можеш, і від того не занеможеш.

ü За добро добром і платять.

ІV. Рефлексія

1.Гра «Семафор доброти».

Дітям пропонуються твердження, ситуації, а вони повинні зреагувати на них підняттям картки: червоної, якщо вислів правильний, чорної, якщо вислів хибний.

- Добрі хлопчики завжди смикають дівчат за волосся.

- Не можна ледарювати, коли всі працюють.

- «Дайте мені хлібину!», – звертається хлопчина в магазині до продавця.

- Мої черевики чистить мама.

- Якщо товариш запросив тебе на день народження, залиш подарунок удома. Він тобі і самому згодиться. У гостях ні з ким не розмовляй, тільки вибирай, що смачніше, та їж.

- Я поважаю батька свого і дуже люблю свою маму.

- Я ніколи нікому не заздрю.

- Дівчаткам дуже подобається, коли їх лупцюють та ставлять підніжки.

- Я завжди допомагаю старшим.

- Якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він бачив, що ти не засмучуєшся.

- «Я трохи порвала цю книжку, підклейте її самі», – сказала дівчинка бібліотекарю.

- Люби ближнього свого, як себе самого.

- Як хочеш, щоб з тобою чинили люди, так і ти вчиняй із ними.

2.Творча робота.

Завдання: намалюйте добро.

3.Вправа «Я хочу стати кращим».

Завдання: прикріпити до дерева листочок, на якому записано (намальовано), яку добру справу я планую зробити сьогодні.

V. Підсумки уроку

1.Вправа «Мікрофон».

- Я дізнався…

- Я навчився…

- Я зрозумів, що…

2.Слова вчителя.

- Діти, турботливе та поважне ставлення людини, її доброта завжди приносять радість оточуючим. І навпаки, грубість, черствість, байдужість до самопочуття людини, її долі - засуджуються дорослими та однолітками.

Отже, будьте, діти, милосердними, говоріть теплі, щирі слова один одному, робіть добрі справи, здійснюйте гарні вчинки, і добро буде завжди у вашому домі, родині, а головне – у вашому серці!

Список використаних джерел

1. Андрианов М.А. Философия для детей в сказках и рассказах: [пособие по воспитанию детей в семье и школе] / М.А.Андрианов. – Минск: Современная школа, 2008.– 280 с.

2. Фопель К. Как научить дитей сотрудничать? / К. Фопель. – 2-е издание. – М.: Генезис, 2010. – 541 с.

О. П. Стукаленко,

учитель початкових класів

ЗШ І-ІІІ ступенів № 7

імені О.С.Пушкіна

Кіровоградської міської ради

Учись, думай, твори добро

(урок-гра для учнів 1 класу)

Мета: розширювати знання дітей про чуйність, справедливість, доброту; розвивати потребу робити добро; формувати вміння працювати в групі.

Обладнання: дзвіночок; сердечка з білого паперу; сонечко, промінчики з жовтого паперу, кольорові олівці.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Знайомство

Учитель. Доброго дня, діти! Мене звуть… (Учитель називає своє ім’я, розповідає про себе: що він любить, що йому не подобається, чи є у нього домашня тваринка, чому він захотів стати педагогом. Пропонує дітям (якщо є такі бажаючі) задати йому питання, які допоможуть краще познайомитись.)

А тепер треба нам познайомитись один з одним. Давайте швидко познайомимось: на сигнал «один-два-три» голосно назвіть своє ім’я, а на сигнал «тиша» (палець на губах) закрийте рот долонькою.

Чому не вдалося познайомитись? Чому виник тільки шум? Говорити треба по черзі. Але ми не можемо запам’ятати відразу 20-30 дітей. Спочатку розпочнемо знайомство у групах.

1.Організація груп.Учитель просить учнів по черзі назвати свої імена. Але спочатку, без жодного слова, необхідно учням домовитися хто буде першим. (Наприклад: першим учитель показує коротку пантоміму: б’є себе в груди: «Я буду першим», або показує рукою на когось: «Він буде першим!». Потім відвертається і рахує до п’яти. На рахунок «п’ять» в кожній групі встає одна дитина – та, що буде першою).

2.Групова робота.Перша дитина говорить своє ім’я, а за нею по колу всі інші. Потім групи пошепки хором повторюють усі імена. На роботу – три хвилини. Коли вчитель просигналізує дзвіночком, усі учні замовкають і завмирають.

3.Представлення групи.Група хором або кожен учень по черзі називає своє ім’я. Щоб клас бачив дітей, яких називають, доцільним буде, якщо група встане, а вчитель підходитиме і торкатиметься рукою до голівки кожної дитини, і в цей момент група називатиме її ім’я.

Відповіді кожної групи супроводжуються аплодисментами: вони добре зробили першу шкільну справу – познайомились.

Після відповіді 1-2 групи пропонується додаткове завдання: у нових групах знайти рідкісні імена, тобто такі, яких у класі ще не називали. Коли учні почнуть викрикувати з місця ці рідкісні імена, треба їм нагадати невдачу першого знайомства: коли кожен говорить своє, ніхто нічому не навчиться.

ІІІ.Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Що ми тільки що з вами зробили? (Познайомились.)

Але ми не просто називали свої імена, ми вчились разом виконувати спільну справу.

Сьогодні ви прийшли до школи і стали першокласниками. Тепер ви – клас. Вас багато і всі ви різні. Ви будете разом навчатися, гратися, відпочивати, ходити на екскурсії. Як же треба вести себе один з одним, щоб всім було добре, щоб до школи йти хотілось із радістю? (Відповіді дітей.)

Так, щоб всім добре було в школі, треба поважати один одного, дружити, допомагати, вболівати один за одного, бути чесним, не обманювати, не дражнитись. Усе хороше, що ви назвали, можна передати коротко: треба робити добро.

Тема нашого уроку: «Учись, думай, твори добро». (Учитель відкриває на дошці тему уроку.)

Фізкультхвилинка.

(Діти разом із учителем встають у коло посередині класу. Учитель промовляє рядочки вірша і показує відповідні рухи, діти повторюють. Можна повторити вірш і рухи ще один раз.)

Усміхнемось сонечку! (підняли руки вгору, усміхнулись)

Здрастуй, дороге! (помахали руками)

Усміхнемось квіточці! (присіли, уявили квіточку на підлозі, посміхнулись їй)

Хай вона росте! (показали руками, як росте квіточка)

Усміхнемось дощику! (підняли руки вгору, посміхнулись)

Лийся, мов з відра! (руки вгору-вниз, вгору-вниз)

Друзям усміхнемося! (посміхнулись сусідові справа, зліва)

Зичимо всім добра! (простягли руки в сторони, узялись за руки, підняли всі разом руки вгору)

IV.Формування нових знань

1.Вправа «Сонечко доброти».

- Ми усміхнулись один одному, сказали: «Доброго дня!» і на краплинку сонця побільшало у світі, на краплинку щастя, на краплину радіснішим стало життя. Щодня, тільки на небі з’явиться ласкаве сонечко, доброта розсіває свої зерна – зерна добра в душах людей.

- Що ж таке доброта? Давайте всі разом створимо Сонечко Доброти, яке буде в нашому класі світити всім і нагадувати про потребу робити добро.

Діти беруть промінчики, виходять до дошки, пояснюють, що таке доброта, і прикріплюють промінчик до сонечка. (Наприклад: доброта – це посмішка, ввічливі слова, допомога один одному, співчуття, співпереживання, лагідне слово, уміння просити пробачення, уміння не заздрити, уміння не видавати чужі таємниці тощо.)

2.Гра «Коло рук». Усі діти стають у коло, беруться за руки.

– Уявіть у своєму серці вогник добра, ніжності, любові. Уявіть, як він збільшується, його сила переходить у вашу долоньку, а далі передається в долоньку того, хто сидить праворуч, збагачується добром, ніжністю, любов’ю та рухається далі по колу. Потоки ніжності і любові збільшуються і збільшуються. Посміхніться один одному. Давайте завжди будемо дарувати один одному тільки добро і любов».

3.Гра «Чарівні окуляри» (в групах).Кожна група отримує «чарівні» окуляри. Кожен по черзі одягає їх і говорить комусь зі своєї групи приємні, добрі слова.

4.Робота над казкою М.А. Андріанова «Солодощі для серця».

- Чи приємно було вам, коли ви слухали добрі, лагідні слова?

Кожній людині подобається, коли її люблять, вибачають, допомагають, ставляться добре. Але, на жаль, люди часто забувають дарувати любов, допомагати, вибачати і ведуть себе погано з іншими людьми. Послухайте казку «Солодощі для серця».

У школі подруга пригостила Інну цукерками. Інна з’їла цукерки, а в кишені залишилися лише обгортки, які шаруділи. Прийшла мама забирати Інну зі школи, обняла свою доньку і почула якесь шарудіння.

- Що це в тебе шарудить, донечко?

- Та це я обгортки від цукерок забула викинути, мене сьогодні Тетянка пригостила.

- А для мене хоч одна цукерка залишилась? – поцікавилась мама.

- Ой, я знову забула тобі залишити, – відповіла Інна.

Наступного дня прийшла мама з магазину, а Інна вже в коридорі її зустрічає і в пакет заглядає, щоб швидше подивитись, що ж солодкого для неї куплено.

Заглянула Інна в пакет, а там хліб, молоко, а також обгортки від цукерок і печива.

- А де печиво і цукерки? – здивувалась Інна.

- Ой, донечко, зовсім забула тобі залишити, усе по дорозі додому з’їла.

Хотіла образитись Інна на маму, та раптом пригадала, що вчора в школі так само вчинила.

І зрозуміла вона дуже просту істину…

- Що зрозуміла Інна? (Відповіді учнів.)

- Так, Інна зрозуміла, що, якщо хочеш, щоб інші ділились з тобою солодощами, треба і самому не з’їдати все, а ділитися.

Після того випадку Інна вже ніколи не забувала частину солодкого залишати для батьків. Навіть якось цікаво виходило: коли сама все з’їдаєш, тільки в роті приємно, а коли ділишся і пригощаєш інших, то не тільки ротові, а й серцю приємно.

- Чи сподобалась вам казка?

- Коли ви раділи? Коли сумували?

- Що найбільше запам’яталось?

- Чому, коли з кимось поділишся, то серцю приємно?

5. Гра «Добре сердечко». У кожного з вас на парті є біле сердечко. Як ви думаєте, якого кольору серце доброї людини? Розфарбуйте серце таким кольором.

(На дошці на аркуші паперу намальований контур серця значного розміру. Кожна дитина виходить і прикріплює своє сердечко на контур. Коли всі діти прикріплять свої серця, утвориться одне велике серце.)

6. Робота над притчею.

- Як же зробити так, щоб наші серця завжди залишались добрими? Послухайте ось таку історію.

Одну мудру бабусю запитали: «Бабусю, ти прожила таке тяжке життя, а душею така молода. Чи є в тебе який секрет?». Бабуся відповіла: «Усе добре, що мені зробили, я записую на своєму серці, а все погане – на воді. Якщо б я робила навпаки, серце моє було б зараз усе порубцьоване. А так воно – рай благотворний».

Отже, щоб наші серця і душі завжди залишались добрими, треба добро пам’ятати, а зло – забувати.

7. Гра «Так і не так».

Зараз я буду називати добрі і погані справи. Коли ви почуєте добру справу – плескайте в долоні, погану – тупочіть ногами.

1. Допомагати мамі мити посуд.

2. Робити комусь зле, якщо ніхто не бачить.

3. Не вмиватися.

4. Берегти рідну природу та охороняти її.

5. Шанувати працю інших людей.

6. Галасувати, коли хтось відпочиває.

7. Обманювати, хвалитись.

8. Насміхатись із чужого горя.

9. Добре вчитись, багато читати.

10. Не слухати батьків.

11. Бути вихованим, стриманим.

12. Допомагати друзям у біді.

13. Ділитися тим, що в тебе є.

14. Ображати інших.

15. Захищати слабкого.

16. Спати на уроках.

17. Красти чужі речі.

18. Любити своїх батьків.

ІV. Рефлексія навчально-пізнавальної діяльності

- Про що ви дізнались сьогодні на уроці?

- Що вам запам’яталось?

- Що було цікаво?

- Що ви хотіли б розповісти батькам?

Список використаних джерел

3. Андрианов М.А. Философия для детей в сказках и рассказах: [пособие по воспитанию детей в семье и школе] / М.А.Андрианов. – Минск: Современная школа, 2008.– 280 с.

4. Бандура С.В. Морально-етичне виховання. 1-4 класи (за програмою Л.М.Слотвинської): [посібник учителя] / С.В. Бандура. – Х.: Основа, 2012. – 494 с.

5. Кріль Л.С., Лоджук Н.Р. Виховуємо особистість. 1 клас: На допомогу класному керівнику /Л.С.Кріль, Н.Р.Лоджук. – Тернопіль: Навчальна школа– Богдан, 2011. – 152 с.

6. Система виховання у початковій школі (за Національною програмою виховання МОН України) / упорядник А.В.Лихва. – [3-тє вид.]. – Х.: Основа, 2011. – 373 с.

7. Фопель К. Как научить дитей сотрудничать? / К. Фопель. – 2-е издание. – М.: Генезис, 2010. – 541 с.

О.М.Лисенко,

учитель початкових класів

Маловисківської ЗШ № 3 I-III ступенів Маловисківської районної ради

«МИ У СВІТ ЦЕЙ ПРИЙШЛИ, ЩОБ ЛЮДЕЙ ШАНУВАТИ,

ЩОБ ЗЕРНИНКИ ДОБРА ДРУЗЯМ ВСІМ ДАРУВАТИ!»

(інтерактивне заняття для учнів 2 класу)

Мета: формувати в дітей почуття доброти, любові до навколишніх людей; розвивати потребу робити добро безкорисливо; виховувати в учнів порядність, бажання підтримувати ближнього у скрутну хвилину.

Обладнання: написи з висловами про добро,прислів’я,завдання для роботи в групах.

Хід уроку

І. Привітання. Організація класу

Учитель.

Доброго дня, шановна громадо!

У новім навчальнім році

Я бачити вас дуже рада.

Всі засмаглі і рум’яні,

Відпочили всі за літо.

Головне, що всі здорові:

І батьки, і наші діти.

Тож запрошую всіх вас

На перший урок у 2-А клас!

Дозвольте привітати всіх нас із Днем Знань!

Бажаю дітям підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети. А батькам бажаю здоров’я, а також невичерпної енергії, терпіння, розуміння, мудрості.

Учень.

Знову вересень ступив на наш поріг,

Святкує свято вся наша країна,

Своє майбутнє, зміну молоду

Благословляє нині Україна!

Учениця.

Перше вересня – день особливий

Для усіх, хто йде до школи.

Дощовий він чи сонячний, може,

Не забути його ніколи.

Учень.

І сьогодні радісний і світлий,

Він відкриє двері Знань для нас.

Школа радо всіх зустріла знову,

Привітно усміхнувся рідний клас!

Учениця.

Підросли ми усі і зміцніли,

І цікавістю очі горять.

Дай нам, Боже, здоров’я і сили,

Щоб багато нового пізнать.

1. Гра «Так чи ні, я чи не я»

- А зараз, прошу відповідати чесно та відверто.

R Усі за літо відпочили?

R А набралися ви сили?

R У школу всі із вас хотіли?

R А на сонці загоріли?

R Хто улітку грався?

R Ну, а хто купався?

R У таборі хто із вас був?

R А хто букви всі забув?

R Хто з вас їздив до бабусі?

R Хто допомагав матусі?

R Хто книжку нову прочитав?

R А хто лише в м’яча ганяв?...

Питань багато маю я до вас, розповісти про все настав вже час.

3. Вправа «Мікрофон».

- Розповісти про найцікавіші моменти літніх канікул.

ІІ. Актуалізація знань

1. Проблемне питання.

- Ви влітку відпочивали, набиралися сил та здоров’я.

- А чи не забували ви про добрі справи?

- Які добрі справи ви зробили?

- Напишіть на символічних зернинках про одну таку справу.

Добрі вчинки, як зернинки,

Проростають в інших людях,

І чим більше їх посіять –

Тим усім нам краще буде.

2. Дискусія.

– А що приємніше: коли ти робиш добру справу чи коли тобі добре ?

3. Вправа «Зроби вибір».

– Якби вам подарували зернинку добра, куди б ви її поклали? Прикріпіть зернинку, на якій ви написали добру справу, до вибраного зображення.

Малюнки на дошці: СЕРЦЕ, СКРИНЯ, ПОЛИЧКА, ЗНАК ПИТАННЯ (свій варіант).

- Поясніть свій вибір.

- У народі кажуть: чим більше ти віддаєш – тим більше до тебе повертається.

4. Слухання та обговорення казки.

ПРО ЩАСТЯ

Пишно вбралось однієї неділі Щастя, бо вирішило відвідати людей.

Постукало в перші ворота.

- Хто там? – запитав перший господар.

- Щастя, – відповіло Щастя.

- Чудово! Йди-но сюди, я тебе з’їм.

З’їв чоловік Щастя і був щасливий. Постукало Щастя у другі ворота.

- Хто там? – запитав другий господар.

- Щастя, – відповіло Щастя.

- Чудово! Йди-но сюди, я тебе вип’ю!

Випив чоловік щастя і був щасливий. Постукало Щастя у треті ворота.

- Хто там? – запитав третій господар.

- Щастя, – відповіло Щастя.

- Чудово! Йди-но сюди, я посаджу тебе в клітку.

Посадив чоловік Щастя в клітку і був щасливий. Постукало Щастя у четверті ворота.

- Хто там? – запитав четвертий господар.

- Щастя, – відповіло Щастя.

- Чудово! Йди-но сюди, я тебе подарую.

І подарував чоловік Щастя своєму приятелеві і був щасливий... І Щастя було щасливе.

- Від чого ж Щастя було щасливим?

ІІІ. Рефлексія

1. Робота в групах.

1) Складання порад.

- А чи можна навчитися робити добрі справи?

Як це – робити добро?

Давайте складемо поради: що потрібно зробити для того, щоб людям біля тебе було добре.

2) Складання частин прислів’їв.

Народна мудрість – невичерпне джерело життєвих порад та правил.

- Добре слово і залізні ворота відкриває.

- Тепле слово і в мороз зігріє.

- Добре слово людині, що дощ в посуху.

- Слово – ключ, яким відкривають серця.

- За добро добром платять.

- З добрим дружись, а лихих стережись.

- Добро перемагає зло.

- Вчися робити добро, тоді погане на розум не прийде.

- Хто людям добра бажає, той і собі має.

2. Гра «Якщо ти добра людина, то повинен …».

Умови гри. Якщо ви вважаєте, що людина повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні і кажете: «Молодець!» А якщо ж це робити не можна, то говорите: «Це ганьба!»

1. Допомагати мамі мити посуд.

2. Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

3. Не вмиватися.

4. Берегти рідну природу та охороняти її.

5. Шанувати інших людей.

6. Галасувати, коли хтось відпочиває.

7. Бути вихованою, стриманою.

8. Обманювати, хвалитися.

9. Насміхатися з чужого горя.

10. Добре вчитися, багато читати.

11. Не слухати батьків, учителів.

12. Допомагати друзям у біді.

13. Ділитися тим, що в тебе є.

14. Ображати інших.

15. Захищати слабкого.

16. Спати на уроках.

17. Красти.

18. Любити своїх батьків, учителів, вихователів.

Символом добра в нашому класі стане хлопчик Добродарик та дівчинка Ласкавинка (малюнки або іграшки).

Кожного місяця їх будуть вручати тим, хто зробить найбільше добрих справ.

Започаткування книги «Літопис добрих справ 2 класу».

Заповнимо першу сторінку зернинками, на яких ви записали зроблені вами влітку добрі справи.

А тепер давайте разом з вами складемо вірш про те, яким треба бути в житті. Останнє слово кожного рядка ви добиратимете в риму самостійно.

Щедро ллє проміння сонце

У твоє й моє ... (віконце),

Щоб в теплі ми виростали

Й світло людям ... (дарували).

Й де б ми в світі не бували,

Щоб завжди любов ... (несли),

Щастя, радість і тепло,

Щоб чудово всім ... (було).

В світ прийшли ми: я і ти –

Для любові й ... (доброти).

Будь привітним і прихильним,

Добрим, лагідним, і ... (сильним).

Вчися правдою прожити,

Теплим словом вмій ... (зігріти).

Вчись завжди допомагати

І людині ... (співчувати).

І старайся так прожити,

Щоб як сонечко ... (світити)!

І в душі завжди нести

Теплий промінь ... (доброти)!

Тож, люди на Землі,

Спішіть добро творити!

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Л. І.Килимник,

учитель початкових класів

ЗШ І-ІІІ ступенів № 29

Кіровоградської міської ради

«У душах людських хай палає тепло,

Людське милосердя хай творить добро»

(урок-роздум для учнів 2 класу)

Мета: формувати переконання про те, що людина народжена для того, щоб робити добрі вчинки; розвивати емоційно-ціннісну сферу учнів, навички культури поведінки, дружні відносини з оточуючими людьми; виховувати бажання творити добро й уникати злих учинків.

Обладнання: аркуші паперу, кольорові олівці, малюнок смайлика, картки – конверти з розрізаними на частини прислів’ями, звукозапис пісні Н.Май «Пісня про добро».

Хід уроку

I. Організація класу до роботи

Усміхнися сонечку:

«Здрастуй, золоте».

Усміхнися квіточці –

Хай вона цвіте!

Усміхнися дощику:

«Лийся, мов з відра».

Друзям усміхнися,

Побажай добра.

Учитель. Побажавши один одному добра, ми разом із вами полинемо у прекрасний світ. Послухайте пісню Наталії Май «Пісня про добро» (звучить пісня).

– Ви прослухали пісню. Як ви вважаєте, чому буде присвячений сьогоднішній урок? (Відповіді дітей.)

– Так, доброті, звичці робити добро.

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда.

– А чи можна прожити без доброти? Чому?

– Навіщо людям доброта?

– Як, на вашу думку, самому потрібно робити добро чи чекати поки тебе попросять?

– До кого можна бути добрим?

– Кого в нашому класі можна назвати добрим?

– На що схожа доброта? Мені здається, що на посмішку матері, а вам?

– Де в природі можна взяти фарби й звуки, щоб описати доброту?

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

– Сьогодні ми поговоримо про добро, про те, як воно народжується і хто його творець; про те, як прекрасно і корисно творити добро. Будемо сьогодні ми і філософами, і художниками, і акторами, і чарівниками.

Девізом нашого уроку будуть слова Великого Кобзаря, записані на дошці: «Добре жити тому, чия душа і дума добро навчилися робить». (Діти читають з дошки.)

IV. Сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу

1. Словникова робота.

– Доберімо тематичний словник до слова «добро», «доброта».

Добро – корисна справа, учинок.

Доброта – чутливе, дружнє ставлення до людей.

2. Вправа «Портрет Добра».

– У моїй уяві слово – це жива істота. Воно подібне людині, може радіти, сумувати, ображатись.

– Закрийте очі й уявіть, як виглядає «добро».

– Якого кольору може бути доброта?

– Яка вона на дотик?

(Добро – це ласка, добра людина, добрі теплі руки, котик, собачка.

Добро – це злагода, мир;

– це почуття, яке виражає людина, коли вона щаслива;

– це, коли робиш добро іншим;

– це щось таке хороше, що є в людині.)

– З чим асоціюється слово добро? Втільте свої асоціації в малюнку. Створіть портрет Добра. (Презентація дитячих робіт).

Учитель.

На доброті існує світ,

І добротою пахне хліб.

І мирне небо – в школу йти,

Це також – вияв доброти.

І до людей любов свята

Це чистота і доброта.

– З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, доброта, милосердя були основними у житті, і це народ відобразив в усній народній творчості. Попрацюйте в групах.

3. Робота в групах.

Кожній групі видаються «розсипані» прислів’я. Учням треба зі слів і словосполучень зібрати прислів’я; обговорити їх в групі; з’ясувати, в чому полягає його зміст, а потім усім розповісти про це.

1. Де є добрі люди, там біди не буде.

2. Хто людям добра бажає, той і собі має.

3. Роби добро, не кайся, робиш зло –зла і сподівайся.

4. Перший крок до добра – не роби зла.

5. Не одяг красить людину, а добрі діла.

– Чого вони нас вчать?

Висновок: прислів’я вчать бути добрими, чуйними, милосердними до людей, тварин, природи, на добро завжди відповідати добром.

– З цих прислів’їв ми бачимо, що добро завжди приносить радість усім людям, які вас оточують. Перший крок до доброти – це добре слово. Давайте сплетемо ланцюжок хороших і важливих для кожного з нас слів.

4. Гра «Ланцюжок хороших слів». (Діти називають хороші слова своїм товаришам, передаючи з рук в руки веселого смайлика.)

– Бути добрим нелегко, а постійно творити добро важко. Треба менше говорити про добро, а постійно його робити. Прислухайтеся до татової поради.

5.Інсценізація вірша.

Татова порада

Прибіг щодуху син додому, до тата голосно гука:

«А я провідав у лікарні свого товариша-дружка!

То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

«Коли тебе в тяжку годину, людина виручить з біди,

Про це добро, аж поки віку, ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно, ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку, мовчи й нікому не хвались.»

(Обговорення).

6.Фізкультхвилинка

7.Обговорення ситуацій.

ü Оленка робила подарунок для мами. Братик пробіг повз сестричку і частина папірців злетіла. Оленка готова була заплакати, але братик сказав чарівне слово. Яке? Оленка посміхнулась і сказала братику…

ü Бабуся зшила для Катрусиної ляльки плаття, але воно виявилось маленьким для неї. Катруся засмутилася. А бабуся попросила принести ляльку і зшила інше плаття. Дівчинка була рада. Вона…

ü До Тані на день народження прийшли друзі. Вони вітають її, вручають подарунки. Побачивши книгу, Таня засмучено відповідає: «У мене вже є така!». Взявши коробку цукерок каже: «Я такі не люблю». Як дівчинка мала вчинити?

8. Ситуації «Уявіть собі...».

ü Старенька бабуся просить вас сходити в аптеку за ліками, а на вас чекають друзі.

ü У клас весняним ранком залетіла бджілка. Вона не може вилетіти на волю.

ü Мишко захворів і його довго немає у школі. (Діти висловлюють свої думки, надають поради.)

V. Рефлексія

1.Гра «Так і ні».

– Бабусі хлопчик помагав,

На допомогу він мастак.

Він, діти, добрий хлопчик? (Так.)

– Тепер усі скажіть мені:

У сварці жити добре? (Ні.)

–А як немає забіяк,

Тоді усім прекрасно? (Так.)

– А як серця у всіх ясні,

То вам погано, діти? (Ні.)

– Співає хлопчик гарно як!

А вам подобається? (Так.)

– А як обличчя всіх сумні,

Похмурі, злі? Вам добре? (Ні.)

– Кричить, ламає все хлопчак,

Це теж погано, діти? (Так.)

– Тоді іще скажіть мені:

Як діти б’ються, добре? (Ні.)

– Коли вам краще жити:

Коли сміються діти? (Так.)

Звичайно, краще в мирі

І з усіма дітьми дружити,

Щоб всі веселими були,

В добрі і злагоді жили.

2.Анкетування(усне).

– Чи можна змусити людину бути доброю?

– Чи можна стати добрим на певний час? А назавжди?

– Чи потрібно бути добрим у ставленні до будь-якої людини?

– Чи легко бути добрим?

– Чи є у вас бажання робити добрі справи?

3.Складання правил доброти.

– Щоб бути доброю людиною треба дотримуватися певних правил доброти. Давайте складемо їх. (Із розсипаних слів діти складають правила.)

– е Н д ь б у д і б ж а н и м.

– м а Д о г а й п о ш и м с л а б, л е н ь м а к и м, р и м х в о.

– щ а й П р о ш и м і н м и л п о к и.

– л и к о Н і н е д р и з а з.

– л і й Ж а ш и х і н, а е н еб ес.

VІ. Підсумок уроку

– Шлях до доброти – нелегкий, довгий шлях, на якому людину чекають зльоти і падіння, спуски і підйоми, чергування добра і зла. Навчитися бути по-справжньому добрим нелегко. Справжня людина, за глибоким переконанням, – це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і приголубити, поважати і порадити, людина з Добрим серцем і світлою душею.

Доброта – це слово, яке зігріває, огортає теплом душу живої істоти, робить життя світлим і радісним.

Ви – молодці, добрі, чуйні діти. Завжди лишайтеся такими. Будьте завжди веселими, життєлюбними, поважайте людей, творіть Добро незалежно від того, помітять його чи ні.

Список використаних джерел

1. Володарська М.О. Години спілкування 2 клас / М.О.Володарська, Т.Б.Рябова. – Х.: Вид. група «Основа», 2013. – 57 с.

2. Куріпта В.І. Сценарії позакласних заходів для 1-4 класів / В.І.Куріпта. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. Вип.5(29). – 368 с. (Б-ка журн. «Початкове навчання».)

3. Лопаткіна О.О., Скребцова М.В. 50 уроків про чесноти для занять з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку/ О.О.Лопатіна, М.В.Скребцова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 238 с.

Н.М. Зеленяк,

учитель початкових класів

НВК «Кіровоградський колегіум – спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр естетичного виховання»

Кіровоградської міської ради

«Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом»

(урок-композиція для учнів 3-го класу)

Мета: формувати вміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії, працювати у відповідності з правилами роботи в групі; брати на себе відповідальність за ефективне здійснення презентації результатів роботи групи; дотримуватись норм мовленнєвої культури, зв’язно висловлюватись у контексті змісту самостійно опрацьованого матеріалу; виховувати толерантність у взаємодії з учителем, учнями; виховувати почуття гордості і любові до Батьківщини.

Обладнання:плакати національної символіки, запис Гімну України; добірка слайдів: малюнок чарівної скриньки, картки із завданням для роботи в групах, аркуші паперу А4, різнокольорові пелюстки.

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку

Учитель вітає дітей з початком нового навчального року, висловлює побажання здоров’я, успіхів у навчанні, гарного настрою.

Учні читають вірші:

Увага! Увага! Скінчилось літо!

А скільки пригод неймовірних прожито!

Поїздки до моря, веселі походи,

Ігри та сонце, дарунки природи!

Від серпня я пройшов місток,

У вересень ступив лиш тільки –

Сухий березовий листок

Спурхнув метеликом із гілки.

І другий крутиться млинком…

А я біжу на шум і галас,

Де першим радісним дзвінком

До мене школа обізвалась!

Учитель.Пограймо в гру «Інтерв’ю» і почуємо, чи добре ви відпочили.

(Підготовлений учень задає питання учням класу.)

– Чи гарно ти відпочив улітку?

– Як ти допомагав своїм близьким?

– Як спілкувався з однокласниками протягом літа?

– Хто із задоволенням йшов сьогодні до школи?

– Хто скучив за товаришами?

– Про що думав по дорозі до школи?

Учитель.Давайте привітаємо один одного словами:

«Привіт, привіт, тобі, мій друже!

Я радий бачить тебе дуже.»

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

На слайді малюнок чарівної скриньки.

Учитель. Діти, в цій скриньці знаходиться вислів про світло, але це слово вжито в переносному значенні. І якщо ви здогадаєтесь, про яке світло йдеться, то скринька відчиниться і з’явиться сам напис.

Метод «Мозковий штурм». (Після припущень учнів учитель робить висновок і на наступному слайді з’являються записані слова української поетеси Л.Костенко: «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом.»)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

Учитель. Ми сьогодні будемо говорити про світло душі, яке робить людину справжньою, досконалою. Будемо вчитися впізнавати в людей кращі риси та співпрацювати так, щоб всім було затишно і приємно.

ІV. Повторення вивченого матеріалу

Робота в групах. (У класі три ряди – три групи. Кожна група отримує окреме завдання, на виконання якого відводиться 3 хвилини.)

Учитель. Що потрібно для того, щоб виросла:

І група – отримує малюнок квітки;

ІІ група – отримує схематичний малюнок людини;

ІІІ група – отримує малюнок людини, що посміхається.

(Один представник групи захищає роботу всієї групи і пояснює зображення на малюнку.)

Під час перевірки застосовуються слайди:

Іслайд: біля квітки з’являються слова: «сонце» як джерело світла і тепла, «повітря», «вода», «ґрунт».

ІІслайд: біля схематичного малюнка людини з’являються слова: «сонце», «повітря», «вода», «їжа», «інші люди».

ІІІслайд: біля малюнка усміхненої людини з’являються слова: «сонце», «повітря», «вода», «їжа», «інші люди», «доброта», «турбота», «розуміння», «співчуття».

Учитель. Як бачите, діти, що для того, щоб людина стала щасливою, потрібно дуже багато чинників, які залежать від інших – наших рідних, близьких, знайомих і всіх тих, хто нас оточує. Усі люди мають бути уважними одне до одного, уміти помічати поганий настрій інших, співчувати і розуміти тих, хто знаходиться поруч. Не можна ображати інших. Але це також наука, якої варто навчатися. Саме цьому ми і будемо вчитися не лише на першому уроці сьогодні, а і впродовж всього шкільного життя.

V. Тренінги.

Гра «Чарівна перлина».

Учитель. Хочу вам запропонувати гру, яка навчить вас бути уважними одне до одного. Я тримаю в руках чарівну перлину. Вона чарівна тому, що завдяки їй говорити може лише той, хто її тримає, при чому говорити лише хороше про людину, від якої її отримав. Пригадайте випадок, коли товариш вас виручив чи допоміг, або якщо ви можете назвати позитивну рису характеру, що відрізняє цього учня (ученицю) від інших. Перлину будемо передавати по черзі, адже кожен з однокласників неповторний і цінний для нашого класу. Ще одна головна умова – не тримати довго перлину в руках – говорити швидко і голосно, дивлячись в очі однокласнику. Щоб налаштувати вас на певний настрій, я увімкну спокійну музику.

(Діти грають в гру.)

Учитель. Як бачите, говорити хороші слова чи пригадати позитивні риси не завжди легко. Цьому вмінню треба вчитися, тож в цю гру ви можете грати в будь – який вільний час, щоб більше дізнатися одне про одного. А подбати про гарний настрій іншого дуже легко. Я відкрию вам таємницю – для цього достатньо зробити щось приємне, як ми сьогодні – сказати комплімент чи подарувати щось, навіть дрібничку.

Гра «Готуємо сюрприз».

Клас обєднується в групи: хлопці і дівчата. Кожна група отримує аркуш А4 і пелюстки квітки по кількості дітей у групі. За хвилину діти в групі повинні приклеїти пелюстки так, щоб вийшла квітка в подарунок іншій групі.

(Аркуш паперу навмисне має бути невеликий, щоб діти вчилися співпрацювати, не ображаючи одне одного. Ідеальний варіант, коли квітка вийшла і всі пелюстки видно, жоден не заклеєний іншими пелюстками.)

Після роботи вчитель прикріплює на дошці сюрпризи й аналізує, хто краще вміє співпрацювати – хлопці чи дівчата, робота якої групи була більш спокійною та організованою.

VІ. Систематизація виучуваного матеріалу

Учитель. Ми бачимо, наскільки несхожі результати отримали. Це відбувається тому, що всі люди різні, усі працюють по-різному, але є особливі риси, що відрізняють одні народи від інших. Прослухайте вірш і скажіть, про які таланти в ньому йдеться.

Коли це все було – ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям – дисципліну та педантність,

Любов до моря дарував англійцям,

Росії – владність,

А голландцям – квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчину в куточку,

Одягнену у вишиту сорочку.

– Чом плачеш ти?

– Як звуть тебе, дитино?

Вона відповіла: Я – Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж

Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й волі!

– Та он яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я –

Скоріше треба було підійти…

І тут дівчина вже хотіла йти,

Та Бог підняв правицю, зупинив.

І з дівчиною знов заговорив:

– Неоціненний скарб один я маю,

Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це – пісня.

Взяла дарунок, до грудей притисла,

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну збережи!».

(Відповіді дітей.)

Учитель. Наша країна на сучасному етапі переживає складні часи. Що може допомогти українцям?

Учитель. Звичайно, уміння розуміти один одного, допомагати один одному, співпереживати почуття іншої людини. Українці мають славну історію і традиції. Щоб Україна стала сильною державою, нам всім треба вміти співпрацювати, чути і розуміти один одного. А в будь-які складні часи переживати всі негаразди допомагала пісня. Одна з головних – Гімн України. Давайте прослухаємо і пригадаємо правила поведінки людей під час його виконання.

(Звучить Гімн України.)

Учитель. У нашого народу є багато прислів’їв про Батьківщину. Пригадаймо їх.

* Люби і знай свій рідний край.

* За рідний край і життя віддай.

* Україна рідненька, як батько і ненька.

* Та земля мила, де мати народила.

Учитель. Ми з вами знаємо, як співпрацювати в групі, як жити в школі, щоб всім було добре. А тепер я пропоную вам спробувати скласти правила для громадян нашої держави, для українців та інших народів, що живуть на території України. Складати правила будемо разом, поважаючи думку інших, не перебиваючи, не повторюючись.

Правила для громадян України:

1. Поважати одне одного.

2. Не ображати ні словом, ні ділом іншу людину, якої б національності вона не була.

3. Ставитися з розумінням до інших людей.

4. Допомагати одне одному.

5. Бути чуйним і уважним.

6. Сприймати людину такою, якою вона є.

VІ. Підсумок уроку

– Про що йшла мова на уроці?

– Чого ми навчалися сьогодні?

– Що найбільше запам’яталося?

– Хто хотів би запалити світло власної душі?

Список використаних джерел

1. Електронна бібліотека підручників та Українських рефератів.

2. Клаус Фопель «Как научить детей сотрудничать?»: [психологические игры и упражнения] / перевод с немецкого. – 2-е издание. Москва: «Генезис», 2010. – 544 с.

3. Віктор Кочевський «Люстерко» / В.Кочевський. – К.: «Веселка», 1993.

О. О. Алєксєйчик,

учитель початкових класів

Червонокостянтинівської

ЗШ І-ІІІ ступенів

Петрівської районної ради

Ступай в житті дорогою добра

(урок-свято для учнів 3 класу)

Мета: поглиблювати знання дітей про доброту як одну з найважливіших людських чеснот; розвивати емоційно-ціннісну сферу учнів, естетичні смаки, акторські здібності; виховувати людяність, порядність, доброзичливість, чуйність, бажання дарувати добро і любов оточуючим.

Обладнання: плакати з висловами, ілюстрації, записи пісень, кульки, квіти, костюми для казкових героїв, свічка, скринька, кошик із гостинцями.

Хід заходу

Учитель.

Вона найпотрібніша всім над усе,

Вона тільки щастя і радість несе,

Для кожного вічна, проста й дорога,

І кожному з нас допомага.

Учень 1.

Її спішать творити люди,

Вона, як сонце, зігріва,

Із нею всім зручніше буде,

Без неї затишку нема.

Учитель. Хто ж вона, наша гостя дорога?

Учень 2. Сьогодні на наше свято завітала незвичайна гостя – це королева Доброта. Заходь, будь ласка, королево, до нас, у наш чудовий 3клас!

(Заходить королева Доброта з букетом квітів.)

Королева Доброта.

Доброго дня, друзі!

Я – вічна доброта.

Нарвала квітів в лузі,

Я щира і проста!

(Роздає всім по квітці.)

– Наповніть душу ніжністю,

– Теплом,

– Добром,

– Любов’ю.

– Мудрістю зорійте!

– На зло ніколи не віддячте злом,

– Серця людей добром своїм зігрійте.

– На доброті існує світ,

– І добротою пахне хліб,

– І мирне небо…

– І в школу йти – це вияв доброти.

– А все – із доброго чи злого,

– Починається з малого.

– Дорогою добра в житті ступай,

– Образи вмій прощать і люте зло,

– Бо ти – людина, завжди пам’ятай,

– Роби добро, щоб менше зла було.

Учитель. Я помітила, що всі посміхнулися, усім стало приємно і тепло. І справді, щира посмішка, добре слово і краплиночка тепла мають велику силу – силу любові і добра. (Звучить пісня Н. Май «Пісня на добро».)

Учитель. А що містять у собі слова добро, доброта?

Учень 3. Добро – корисна справа, добрий вчинок.

Учень 4. Доброта – чуйне, доброзичливе ставлення до людей.

Учень 5. Доброта – це слово, яке зігріває, огортає теплом душу, робить життя світлим і радісним.

Королева Доброта. Дуже приємно жити у світі добра, краси і добрих справ. Спробуймо скласти прислів’я із «розсипаних» слів.

(Завдання для дівчаток: «Світ не без добрих людей», для хлопчиків: «Людина починається з добра», для батьків «Хто людям добра бажає, той і собі має».)

Учитель. Перший крок до доброти – це добре слово. Недарма в народі говорять, що: «Лагідне слово і залізні двері відчиняє», «Одне приємне слово, наче сад зацвіте», «Мудре слово збережи, а погане – геть жени».

Добра людина – завжди ввічлива людина. Доповніть вірш потрібними словами ввічливості:

Заходить Галя до кімнати,

Забула Галя, що сказати.

Стоїть, мовчить, анітелень,

– Кажи, Галинко:… («Добрий день»).

Якщо бажаєш висловити подяку,

Промовити потрібно: … («дуже дякую»).

Коли мене сварять, я намагаюсь

Завжди казати чемно: … («вибачаюсь»).

І в Україні, і в Росії, і в Словаччині

Всі кажуть на прощання: … («до побачення»).

Учень 6.

Будь ласка, спасибі, будьте здорові, –

Слова необхідні і корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і дома,

Від мами, учителя, просто знайомих.

Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

І кожен свій день починайте зі слів:

– Доброго ранку, вітаю, привіт!

(Заходять Леопольд і мишенята, виконують пісню «Якщо добрий ти».)

Учитель. Діти, добро народжується в серці, а виявляється у вчинках. Поміркуймо, кому конкретно сьогодні потрібна наша допомога, підтримка чи співчуття. Подумаймо, що доброго ми можемо зробити, і свої думки напишемо на маленьких сердечках, які прикріпимо на великому серці. А засвітиться добротою воно тоді, коли всі ці справи будуть виконані.

(На великому символічному серці учні прикріплюють маленькі серця.)

Розв’язання проблемних завдань

Учитель: - Говорити про поведінку інших легко, а як би ви вчинили в таких ситуаціях?

Ситуація1. Дівчинка обурено скаржилася мамі: «У дворі є такий поганий хлопчик– увесь час мене називає Валькою». «А ти як його називаєш?» – запитала мама. «Я його взагалі ніяк не називаю. Я йому просто кричу: «Ей, ти!».

– Чи правильно вчинила дівчинка? (Дівчинка сама повинна звати хлопчика по імені, показуючи йому приклад.)

Ситуація2. Хлопчик крикнув перехожому: «Скільки годин?».

– Яких помилок припустився хлопчик? (1. Потрібно було не кричати, а говорити. 2. Хлопець забувся ужити слова ввічливості – «Скажіть, будь ласка». 3. Правильно говорити «котра година»).

(Заходять казкові герої: Тато Карло, Айболить, Герда, Женя з казки «Квітка-семицвітка».)

Учитель. Діти, з яких творів ці герої, та які добрі вчинки вони зробили?

Тато Карло.

Добрим бути – зовсім це не просто.

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку,

Добрим треба бути нам до віку.

Айболить.

Добро творити на Землі

Людині лиш дано.

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

Герда.

Тільки треба добрим, добрим бути,

І в біді про друга не забути.

І закрутиться Земля скоріше,

Якщо будем ти і я добріші.

Женя.

Всі прийшли на Землю, щоб добро творити,

Щоб ростить старанно честі деревце.

Треба добрим бути, чесно завжди жити

Й ти ніколи в світі не забуть про це.

(Пісня «Стелиться доріжка».)

Слово від батьків. Мама. У Біблії написано: «Не роби іншим того, чого не хотів би, щоб робили тобі». З давніх-давен доброта приносить користь людям на Землі. Зло, як відомо, довго не забувається і породжує зло. А от добро помножує добро. У доброзичливих людей «кришталево чисті душі», а у злих, жадібних, брехливих, жорстоких людей – «чорні душі». Не заплямуйте свою душу поганими вчинками. (Запалює свічку.)

Тато.

Життя – це скарб, дарований нам Богом.

Це радість, віра, мудрість, доброта.

Не розгубімо їх життєвими дорогами.

Нехай панує людяність свята.

Учень 7. (Читає «Молитву школяра».)

Боже Отче, глянь на діти –

На дрібненькі твої квіти.

Світи сонцем і зірками

Над малими школярами.

Дай нам сили і охоти

До науки і роботи.

Щоб росли ми здоровенькі

На потіху батька й неньки,

Дух святий хай з нами буде,

Щоб з нас стали добрі люди.

Тато. А це, діти, вам у подарунок кошик зі смачними гостинцями (яблука, цукерки) і сюрпризом. (Сюрприз – поради для дітей, учні зачитують по черзі.)

Поради

– Пам’ятай добро.

– Можна забути того, з ким разом сміявся, але ніколи не забувай того, з ким разом плакав.

– Будь вищим від усіляких пліток, заздрощів.

– Найкращі ліки від образи – прощення.

– Не втрачай самоповаги. Умій володіти собою.

– Перш ніж сказати щось погане, згадай, що найкраще слово – не сказане.

– Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Частіше усміхайся.

– Якщо тобі погано, то це не причина, щоб завдавати страждань іншому.

Учитель. Від мене теж є невеликий подарунок – таємна «Скринька добрих учинків». Кожен із вас може записувати власні добрі вчинки та опускати їх у скриньку. Зверніть увагу, що скринька таємна. Не можна вихвалятися один перед одним кількістю добрих учинків. Ми творимо добро не заради похвали, а для загального добра на нашій планеті.

Королева Доброта. Людина насправді може бути доброю, сердечною, милосердною тільки тоді, коли вона любить свою Батьківщину.

Учень 8.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

Учень 9 .

У моєї України – є і гори, і долини,

У Донецьку є вугілля,

Хлібом славиться поділля.

У Карпатах є ліси дивовижної краси.

На Поліссі льон цвіте, мов нагадує про те,

Що в моєї України простір вільний,

Небо синє!

Учитель. Давайте подаруємо неньці Україні музичну композицію «Ми діти твої, Україно».

(Виконується композиція «Ми діти твої, Україно».)

Учитель. Дякую вам за теплу, довірливу розмову, за добрі думки, за творче ставлення до роботи.

Добрі слова – корені.

Добрі думки – квіти.

Добрі справи – плоди.

Добрі серця – сади.

Піклуйтеся про свій сад і не дозволяйте йому зарости бур’янами, наповнюйте його добрими словами, добрими справами і сонячним світлом!

Список використаних джерел

1. Власова Н.З. Урок доброти для батьків і дітей / Н.В.Власова // Розкажіть онуку. – 2004. – №1-2. – С. 54-56.

2. Калинюк С.В. Людина починається з добра. Виховний захід / С.В.Калинюк // Початкове навчання та виховання. – 2014. – № 13-14. – С. 16-20.

3. Козир Г. Людина у цьому світі лиш добро повинна творити / Г.Козир // Початкова освіта. – 2004. – №34. – С.10-13.

4. Куріпта В.І. Сценарії позакласних заходів для 1-4 класів / В.І.Куріпта. – Харків: Видавнича група «Основа», 2006. – 368 с.

5. Сухомлинський В.О. «Народження добра» / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – К., 1977. – Т.5. – 639 с.

С. Л. Найденко,

учитель початкових класів

ЗШ І-ІІІ ступенів №10

Світловодської міської ради

Подорож до Країни Цінностей

(урок-подорож для учнів 3-го класу)

Мета: закріпити знання учнів про загальнолюдські цінності; розвивати вміння використовувати слова ввічливості, взаємоповаги; учити поважати старших; розвивати увагу, пам’ять; виховувати в учнів культуру поведінки.

Обладнання. картки, свічка, музика для релаксації, зображення сонечка, картки з прислів’ям, картки для роботи в парах, малюнок Карлсона, малюнки меню Карлсона, назви країн, мікрофон, сигнальні картки.

Хід заняття

І. Коло радості

Учитель. Доброго дня, дорогі мої діти! Я хочу, щоб сьогодні ви стали добрими чарівниками, і здійснювалися всі ваші бажання, а золота рибка вам у цьому допоможе. Станьте в коло радості. Давайте я перша почну свої добрі побажання вам:

Бажаю всім щастя і добра! (Діти передають золоту рибку по колу.)

Діти.

– Я бажаю всім здоров’я.

– Я бажаю всім радості.

– Я бажаю всім сонячного дня.

– Я бажаю веселих ігор, добрих друзів…

Учитель. Ми з вами говорили мовою доброти. Якщо доброта живе у світі, радіють дорослі і діти.

Сьогодні, діти, ми з вами вирушаємо до чудової країни – Країни Цінностей.

– Що таке цінність?

– А, які цінності, на вашу думку, повинна мати людина, щоб її поважали, любили, хотіли бути на неї схожими? (Відповіді дітей.)

Отже, сьогодні, подорожуючи по Країні Цінностей, ми відвідаємо великі і дуже важливі міста – місто Ввічливості, місто Доброти, місто Здоров’я.

Ну що, в дорогу!

ІІ. Основна частина

Зупинка «МІСТО ВВІЧЛИВОСТІ»

1. Вправа «Мікрофон».

- А як ви думаєте, яку людину вважають ввічливою? (Відповіді дітей.)

- Ввічливість. Це один з неодмінних компонентів спілкування людей, що є ознакою культурності. Увічливість робить людину привабливою, викликає до неї почуття симпатії… Недарма ввічливість вважають однією з ознак вихованості.

2. Читання вірша.

Учениця. Я теж дуже ввічлива дівчинка, знаю багато чарівних слів:

Я коли прокинусь вранці,

То замість «добрий ранок»

Кричу на кухню мамі з спальні:

«Готовий вже сніданок?».

Як із ліжка я зіскакую, –

Кричу бабусі: «Дякую!».

А потім, з’ївши свій сніданок,

Усім кажу я: «Добрий ранок!».

– Що переплутала дівчинка?

– А ви вмієте користуватись чарівними словами?

3. Розповідь «Правила ввічливості».

1.Ввічливість – уміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою.

2.Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, ідучи-прощайся.

3.Не примушуй за тебе хвилюватись. Ідеш – скажи, куди й о котрій годині повернешся.

4.Не капризуй, не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

4. Аналіз ситуацій.

- Бути ввічливим, це не лише говорити чарівні слова, це також і вміння поводити себе культурно, виховано. От послухайте.

1) Вірш «На іменинах».

В їжачка, в їжачка,

Іменини край струмка.

За столом сидять рівненько,

Зайчик, Білочка руденька,

І пухнастий Хом’ячок,

І рогатий Слимачок.

П’ють чайок, торт їдять, –

Не шумлять і не кричать.

Всі чемненько розмовляють,

Їжачка поздоровляють.

Бо в гостях, мої малята,

Їм не личить пустувати.

- Чи правильно вели себе гості?

2) Вірш «Некультурні хазяї».

У неділю із гостей хлопчики вертались.

А дружок у них питає: «Як вам гостювалось?».

– Та нічого, все, як слід… Тільки бачиш, друже.

В тому домі хазяї – некультурні дуже.

Некультурні хазяї, грубі, нехороші, –

З нас при вході не зняли шапки і калоші.

Навіть з наших кожушин снігу не струсили,

Тому так, як увійшли, і до столу сіли.

– Чи дійсно хазяї були некультурні?

Учитель: – Що ж, повчимо цих хлопців чемності.

5. Гра «Устав чарівне слово» (вивішуються слова на дошці).

1.Розтопить серце всякого сердечне слово – Дякую.

2.Якщо їсти вже не в силах, то скажем мамі що? – Спасибі.

3.Зазеленіє старий пень, коли почує – Добрий день.

4.Коли згасає сонце і зоря лягає на плечі, серед знайомих голосів ми
чуєм – Добрий вечір.

5.Розтане навіть крига від слова теплого – Спасибі.

6.Щоб зустрітися знову в годину призначену, кажу щиро і завжди я
всім – До побачення.

6. Робота в групах «Склади прислів’я».

Учитель. Давайте утворимо і запам’ятаємо прислів’я, з’єднавши їх окремі частини.

1) Слово чемне 3) скрізь шанують.

2) Скромність прикрашає 4) той не шанує себе.

3) Ввічливих і лагідних 2) людину.

4) Хто не поважає інших, 1) кожному приємне.

7. Гра «ТАК чи НІ».

Учитель. Бачу, що учні нашої школи стараються бути вихованими і ввічливими. Але хочу ще раз у цьому переконатися і пропоную вам пограти в гру «ТАК чи НІ». Згодні? Якщо погоджуєтеся зі мною, то плескаєте в долоні, а якщо не згодні, то сильно крутите головою в різні боки. Зрозуміло? Тож будьте уважні!

-Ви вдома мамі помагаєте?

-Ліжко зранку застеляєте?

-Посуд миєте?

-Чашки б’єте?

-А стареньких поважаєте?

-А маленьких ображаєте?

-Йдеш по вулиці – сміти, буде тьоті що мести.

-Назбирай камінців і кидай у горобців.

-Не топчи травинку, не зірви рослинку.

-Упіймаєш кота – покрути за хвоста.

-А прийдеш до школи – ні з ким не вітайся.

-В транспорті місцем старшим поступайся.

Учитель. Я дуже рада, що наші діти знають, як треба себе поводити. А ми подорожуємо далі.

Зупинка «МІСТО ЗДОРОВ’Я»

1. Мозковий штурм «Що таке здоров’я». Здоров’я – це…

- Як ми можемо зберегти здоров’я?

- Ми можемо сказати, що здоров’я – головне в нашому житті?

- Усі ви хотіли б мати успіх у житті, мати професію, виховувати дітей. Для досягнення всіх цих бажань нам потрібно здоров’я.

2. Зустріч з Карлсоном.

Учитель. Ой, а хто це нас зустрічає. Так, Карлсон. На жаль, він не такий веселий, як завжди. Він захворів. Як ви думаєте, чому він захворів?

Карлсон їсть багато солодкого. Ось його меню на день (показ малюнка меню).

Що ви можете сказати? Що б ви порадили йому?

3. Обговорення порад для правильного харчування Карлсона.

Карлсон тепер постарається дотримуватись правил здорового харчування.

4. Гра «Корисно – шкідливо»(робота з сигнальними картками).

Учитель. А ще Карлсон хоче дізнатися, що шкідливо для нашого здоров’я, а що корисно. Якщо це корисно – показуєте картку синього кольору, а якщо шкідливо – червоного кольору.

Матеріал для гри. Займатися фізкультурою, обходитися без сніданку, дбати про гігієну, їсти на ходу, дотримуватися режиму дня, читати лежачи, обідати цукерками, умиватись без мила, грати в спортивні ігри, довго спати, ходити до басейну, смоктати пальці, провітрювати приміщення, приймати вітаміни, тягти до рота ручку, одягатись відповідно до пори року.

Учитель. Молодці! Карлсон дуже вдячний вам. І бажає вам здоров’я.

Отже, ви повинні турбуватися про своє здоров’я, тому що ранок починає день, а дитинство починає життя людини. А ми продовжуємо працювати.

5. Фізкультхвилинка.

Зупинка «МІСТО ДОБРОТИ»

1. Прослуховування пісні про доброту (Н.Май «Добра пісня»).

Учитель. Послухайте пісню і скажіть, про що в ній співається?

І мабуть, ви здогадалися, що ми потрапили до Міста Доброти. У цьому місті проживають лише добрі люди. А як ви гадаєте з чого видно, що людина добра? (З її добрих учинків.)

2. Мозковий штурм.

Учитель. Діти! Як видумаєте, яка це хороша людина?

Продовжіть: «Добра людина ніколи…»

3. Ситуації.

Учитель. Кожен день нам потрібно вирішувати ті чи інші життєві задачі, здійснювати вчинки. Давайте проаналізуємо наступні ситуації.

Ситуація1. Учень, повертаючись із школи, побачив, як бабуся поклала на лавочку важку сумку, не могла віддихатися. Він підійшов до неї і запропонував свої послуги. Хлопчик допоміг донести сумку, хоча йому було не по дорозі.

Наступного разу, йдучи до школи, він побачив на перехресті дідуся, який ніяк не міг перейти вулицю. Хлопчик підійшов до нього, узяв за руку і перевів на інший бік вулиці. Тільки дідусь хотів йому подякувати, а хлопчика вже й слід простив.

Ситуація2.Коли бабуся-сусідка, яка захворіла, попросила хлопчика допомогти їй викинути сміття, він згодився. Але за умови, що за це вона повинна йому віддячити.

- Проаналізуйте ситуації і скажіть: які мотиви спонукали хлопчиків робити добру справу?

- У першому випадку хлопчик діяв безкорисливо, а в другому – з вигодою для себе.

- Як ви думаєте, чи зможе другий хлопчик безкорисливо робити добро людям? Як би ви вчинили на місці хлопчиків? Де і як проявляєте доброту?

Висновок: Робіть добро задля самого себе, будьте в цьому безкорисливі.

4. Вправа «Сонце доброти». Робота в групах (2 промінчики).

Учитель. На честь хороших людей запалимо на небі «Сонце доброти». Для цього на промінцях напишіть риси, притаманні гарній людині.

5. Магічна свічка.

Учитель. У народі кажуть: «Добро творить чудеса». Запалимо свічку й уявимо, що вона магічна. І хто візьме її в руки, перетвориться на чарівницю (чарівника). Включіть фантазію, уявіть, щоб ви зробили доброго, будучи чарівницею (чарівником)?

- Якби я стала (в) чарівницею (чарівником), я б зробила так …

6. Бесіда.

- Що для вас означає слово «доброта»?

- Чи потрібна вона людям?

ІІІ. Рефлексія (звучить тиха музика)

1. Гра-тренінг «Квітка добра».

Учитель. Злегка витягніть руки вперед долонями вгору і закрийте очі. Уявіть те, що я вам скажу (звучить приємна музика).

Намалюйте у своїй уяві квітку добра і гарного настрою. Покладіть її на дві долоньки. Відчуйте, як вона зігріває вас: ваші руки, ваше тіло, вашу душу. Від неї йде дивний запах і приємна музика. І вам хочеться її почути. Подумки помістіть все добро і гарний настрій цієї квітки всередину, у своє серце.

Відчуйте, як добро входить у вас, додає вам радості. У вас з’являються нові сили: сили здоров’я, щастя і радості. Ви відчуваєте, як ваше тіло наповнюється задоволенням і радістю.

Ви ще діти, але попереду вас чекає багато справ. Ви зробите нашу планету Земля красивою. Ви повинні вирости справжніми людьми – сміливими, добрими, увічливими.

А тепер відкрийте очі. Я хочу, щоб із заняття ви взяли гарний настрій, теплі почуття, корисну інформацію.

2.Створення алеї Цінностей.

Учитель. У вас на партах лежать паперові сердечка. На них напишіть ті цінності, які ви вважаєте головними для себе. Ваші сердечка утворять алею Цінностей (їх вивішують на дошку).

IV. Заключна частина

Учитель. Дякую за вашу роботу. І бажаю вам, щоб доброта завжди жила у ваших серцях. Щоб були ви здорові. Цінували кожну мить свого життя.

І на кінець відгадайте загадку. Вона нічого не коштує, але створює багато чого. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона триває мить, а в душі залишається надовго. Немає багатіїв, хто міг прожити без неї, і немає таких бідних, які не стали б багатшими її милістю. Вона створює щастя в душі. Водночас, її не можна ні купити, ні вкрасти, ні позичити, бо вона – це цінність, яка не прагне жодної користі. (Усмішка.)

Учитель. Бажаю, щоб усмішка не сходила з вашого обличчя. Пам’ятайте, що кожен з вас отримав право на життя і ви повинні прожити його якнайкраще!!!

Список використаних джерел

1.ДавидченкоВ.М., КалістратоваТ.М. Відкрити серце для добра / В.М.Давидченко, Т.М.Калістратова. – Кіровоград, 2007. – 73 с.

2.Подорож у країну ввічливості: оповідання, казки, вірші / Упорядник Г.М.Кирпа. – Х.: Белкар-книга, 2010. – 48с.: іл. – (Веселка).

3.Розкажіть онуку: журнал с.137-138, № 21-22, «Київ», 2006р.

4.ШалімоваЛ.Л. Виховна година 1 клас / Л.Л.Шалімова. – Х.: Видавництво «Ранок», 2012. – 192 с. – (Наш клас).

К. М. Балютіна,

методист науково-методичної лабораторії з інклюзивного

та інтегрованого навчання

КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», відмінник освіти

Вчимося бути добрими людьми

(урок-роздум для 3-го класу інтенсивної педагогічної корекції)

Мета: сприяти усвідомленню учнями поняття «добра людина», формувати в них прагнення бути хорошими, вчити цікаво та з користю проводити дозвілля в колі друзів.

Обладнання: сюжетні малюнки на окремих аркушах паперу (розмір – А5), копіювальний папір, білий папір кольорові олівці.

Хід уроку

І. Привітання вчителя зі святом Дня Знань

– Доброго дня, мої хороші! Рада вас бачити. Ви так загоріли, отже багато часу проводили на повітрі, добре відпочили, тому я переконана, що ви готові продовжити навчання. Так?

– Сьогодні перший день занять у новому навчальному році. Подивіться один на одного, посміхніться, щоб розпочати роботу з хорошим настроєм.

ІІ. Фронтальна робота з класом

1. Оголошення теми уроку.

– Тема нашого уроку: «Вчимося бути добрими людьми», тож давайте спочатку вияснимо зміст поняття «добра людина».

2. Колективна робота учнів у формі «мозкової атаки».

чуйна, співчутлива

доброзичлива вихована, не злостива

турботлива працьовита

усім бажає добра любить тварин

3. Підбиття підсумків мозкової атаки.

Отже, доброю називають виховану, працьовиту, співчутливу, дбайливу, привітну, не злостиву, турботливу людину, яка всім бажає добра, прагне принести користь іншим, тощо. Іншими словами – людину оцінюють за її вчинками.

ІІІ. Дискусія на тему: «Чи можу я вважати себе доброю людиною?»

Учитель пропонує учням поміркувати та висловити припущення: чи є вони добрими людьми, підтвердивши свою думку прикладами власних вчинків.

Кожен виступ дискутується.

ІV. Практична робота учнів у парах: виготовлення настільної гри «Знайди відмінності» (учитель може обрати свій варіант практичної роботи).

– А тепер, мої любі, я хочу щоб ви всі зробили одну добру справу і відчули яке це приносить задоволення!

Різновидом практичної роботи учнів на даному етапі може бути копіювання учнями за допомогою копірки чорно-білих предметних або сюжетних малюнків, заготовлених педагогом заздалегідь з розрахунку на кожну дитину.

Завдання: виготовити копії малюнків, обмінятися ними із сусідом по парті, розфарбувати за допомогою кольорових олівців та повернути йому назад. Далі кожен має розфарбувати ті малюнки, які дав їм для копіювання педагог, але інакше, ніж сусід.

По завершенню роботи кожен із школярів у нагороду за працю матиме настільну гру «Знайди відмінності» – дві кольорові ілюстрації, що певною мірою відрізняються одна від одної, та отримає можливість погратися в неї.

– Ну що, діти, вам сподобалося робити добру справу?

– Скільки відмінностей знайшла ти, Олю? А ти, Петрику?

– Які ви в мене уважні, спостережливі!

– Як ви думаєте, чому виготовлення настільної гри я назвала доброю справою? Що в цьому хорошого?

Підсумовуючи відповіді дітей педагог акцентує їхню увагу на тому, що іграшки чи ігри не обов’язково купувати в магазині, їх можна виготовити власноруч, тим самим не лише зекономити кошти, а й цікаво та з користю провести дозвілля. Можна погратися з другом у цю гру, а можна навчити виготовляти подібні ігри когось іншого, хто ще не вміє це робити.

Однозначно це краще, ніж байдикувати.

V. Підбиття підсумків уроку

– Хто пам’ятає тему нашого уроку?

– То яку людину називають доброю?

– Отже, підсумовуючи почуте на уроці, який висновок ви зробили для себе? (Якщо хочеш, щоб тебе вважали доброю людиною, поводься чемно, аналізуй свої вчинки, намагайся ставитися до інших так, як хочеш щоб вони ставилися до тебе тощо.)

Нижче пропонуємо приклад предметних малюнків для виготовлення гри.

І. В. Марченко,

учитель початкових класів

ЗШ І-ІІІ ступенів № 4

Кіровоградської міської ради

ДОБРО ТВОРИТИ НА ЗЕМЛІ ЛЮДИНІ ЛИШ ДАНО

(урок-роздум для учнів 4 класу)

Мета: формувати компетентності: ключові (уміння вчитися – швидко орієнтуватися у навчальній інформації; соціальна – вміння співпрацювати в групі; загальнокультурна – логічно і послідовно висловлюватися, дотримуватися норм мовленнєвої культури; здоров’язбережувальна – вільно висловлювати власну думку, позитивно сприймати відповіді інших учнів); предметні (продовжити формувати навички свідомого, правильного, інтонаційного читання; виробляти вміння знаходити в тексті відповіді на запитання, давати характеристику дійовим особам; допомогти учням усвідомити значення добра як життєвого вибору в духовному становленні особистості; учити дітей розкривати зміст таких морально-етичних понять, як «добро», «зло», «чуйність», «співчуття», «співпереживання», наводити приклади прояву цих почуттів; учити оцінювати власні дії та дії інших людей з точки прояву цих почуттів, розвивати мислення, уяву; виховувати прагнення наслідувати позитивний приклад, бажання стати кращим).

Обладнання: картки-блискавки, картки для читання з передбаченням, картки з назвами рис характеру людини для характеристики журавля, іграшкове серце, листки для групової роботи у вигляді квітів.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

(Діти заходять до класу, стають у коло разом зі своєю вчителькою. Усі звертаються один до одного по імені, що допомогає створити атмосферу дружби. Діти беруться за руки і промовляють хором слова, подані нижче.)

Я посміхнуся сонечку:

- «Здрастуй, золоте!».

Я посміхнуся квіточці,

Хай вона цвіте.

Я посміхнуся дощику,

- «Лийся, мов з відра!».

Друзям посміхнуся,

Зичу їм добра!

Учитель. Доброго ранку, діти! Приємно бачити, що ви всі усміхаєтесь один одному. Я також рада вітати вас у нашому класі. Після теплого сонячного літа ви з новими силами вирушаєте подорожувати по цікавій і складній дорозі у Країні Знань. Що ж ви хочете взяти із собою в дорогу?

Які якості людини допоможуть вам бути успішними під час цієї подорожі?

А на сьогоднішньому уроці ми з вами будемо міркувати над однією з найважливіших проблем, над якою працюють всі люди, мабуть ще з того часу, з якого на планеті Земля існує людство. Спробуємо виробити свої шляхи досягнення того ідеалу, до якого прагнуть усі люди. Що ж це за така проблема?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Розминка.

а) читання складів-блискавок:

1 група

ху ли ди го ну зна пі єш бру до лю ну ди;

2 група

ди лю на по на чи ється бра до;

3 група

бре до ім’я ще кра ба тства га;

б) складіть із прочитаних складів слова;

в) складіть із слів прислів’я.

В лиху годину пізнаєш добру людину.

Людина починається з добра.

Добре ім’я краще багатства.

- Що спільного в цих прислів’ях?

- Поясніть, як ви розумієте ці прислів’я? Наведіть приклади на підтвердження цієї думки?

- Чому люди так цінують добро, доброту?

- Що ви відчуваєте, коли вдається зробити добру справу?

–А тих, хто хоче дізнатись ще більше про цю рису характеру людини, запрошую до співпраці.

2.Вправа «Незакінчене речення».

Учитель. Пропоную вам продовжити речення, яке записане на дошці: «Добро – це…» (допомога, любов, турбота, милосердя тощо).

Так, усе правильно. Спробуйте продовжити далі речення: «Творити – це…» (будувати, створювати тощо).

Так, це теж правильно. А що ж разом будуть означати слова: «Творити добро – це…».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1.Читання вчителем оповідання з наступним обговоренням.

Учитель. Чинити по-доброму допомагають людині моральні правила. Це такі норми поведінки, які допомагають людям жити в мирі та злагоді. В основі цих правил знаходиться поняття «добро».

Добро можна порівняти із сонцем: як за сонцем ми визначаємо пору року або дня, так і з добром співвідносимо свої слова та вчинки. Добро – це прекрасне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям.

Про життя за правилами добра багато міркував та писав наш земляк, учитель і письменник, якого ми всі називаємо Добротворцем. Про кого йде мова? Так, звичайно, про Василя Сухомлинського. Давайте спробуємо разом із ним дати відповіді на питання, які стоять перед хлопчиком з оповідання «Чорнобривці».

(Читання тексту вчителем.)

Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитному небі – ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю:

-Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі?

Бабуся всміхнулася й каже:

- Щоб жити вічно.

Я не міг цього збагнути. Як це – жити вічно?

Бабуся каже:

-Ходімо до саду.

Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Бабуся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик.

– Почекай до весни, – зрозумієш, – сказала вона й поклала вузлик із насінням у сухий куточок.

Настала весна. Ми з бабусею посіяли на грядці насіння. Зійшло, піднялося, зацвіло. Які вони красиві, ці чорнобривці! Кращі, ніж восени.

— Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса, – сказала бабуся. – Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід.

— А для чого живе людський рід? – знову питаю я.

Учитель. Як ви вважаєте, діти, яку відповідь дала бабуся? (Відповіді учнів).

В. Сухомлинський написав так: «Для щастя». А що таке щастя?

2.Дискусія.

Учитель. Чи пов’язані між собою щастя і добро, добротворення?

Так ___________________________________________________ Ні

IV. Опрацювання матеріалу. Робота над текстом

Учитель. Дійсно, як пов’язані між собою щастя і доброта? Чи можна бути добрим для інших, коли ти хочеш бути щасливим для себе?

Любі діти, спробуймо розв’язати цю проблему після читання казки, яку написала Т.Вершиніна, називається вона «Журавель».

1.Читання казки за частинами з передбаченням.

1 частина

В одному селі жив-був Колодязь з Журавлем. Хороший колодязь, глибокий. Вода в ньому була чиста, смачна і холодна-холодна. Навіть у найспекотніші літні дні жителі села любили свій колодязь, а Журавель допомагав допомагав їм діставати з колодязя воду.

Одного разу прилетіла з далекого лісу в село Сорока. Вона сіла на верхівку Журавля і застрекотала:

- Ти хто такий і що тут робиш?

- Я Журавель, – проскрипів у відповідь Журавель. – Я дістаю ...

- Ти Журавель? – перебила його Сорока. – Та який же ти Журавель? Де в тебе крила? А літати ти вмієш?

- Ні, не вмію, – спокійно відповів Журавель.

- Ну, ось бачиш, а журавлі літають.

- А як це? – зацікавлено запитав Журавель.

- Ну, так само, як я, – проскрекотала Сорока, зірвалася з Журавля, облетіла навколо нього і сіла на місце. – Журавлі – птахи, а ти хто?

- Я Журавель, але літати я не вмію, – відповів Журавель. – А це приємно?

- Ще як, – застрекотала Сорока. Ось ти стоїш тут на одному місці, а ми, птахи, можемо літати, куди хочемо. Журавлі ось навіть в теплі країни літають!

Журавель замислився і зажурився.

Учитель.

– Чи зрозуміли ви про якого журавля йде мова?

– Яку корисну справу робив журавель?

– Що цікавого із розмови із сорокою дізнався Журавель?

– Чому він замислився і зажурився?

– Як далі будуть розвиватись події?

2 частина

- Та ти не засмучуйся! – заторохтіла Сорока. – Я знаю в нашому лісі Пугача. Говорять, що він чаклун. Він може тобі допомогти. Начаклує тобі крила і навчить літати. Чекай! Сьогодні вночі я його до тебе пришлю, – проскрекотала Сорока, спурхнула і полетіла до свого лісу.

Журавель став чекати. Весь день. Увесь вечір. А вночі безшумно, як тінь, до нього прилетів величезний птах і всівся на його верхівці.

- У-ху-ху! У-ху-ху! – зловісно прокричав він, змахнув крилами і ударив журавля своїм зігнутим дзьобом. І Журавель відчув, що жердина на його спині лопнула, і з неї з’явилися довгі широкі крила.

- У-ху-ху!У-ху-ху! – знову прокричав пугач, змахнув крилами і піднявся в повітря. Журавель теж змахнув своїми новими крилами, насилу вирвався із землі, злетів угору вслід за Пугачем.

- Ти куди?! А я? – закричав Колодязь, але Журавель його не чув.

Учитель.

– Що із ваших передбачень справдилось?

– Як Журавель отримав крила?

– Чим запам’ятався Пугач? Чому саме такий опис цього птаха?

– Що буде далі?

3 частина

Усю ніч і весь день літав Журавель. Він піднімався під самі хмари, спускався до самої землі, добирався до далекого лісу і повертався назад. Надвечір він пролітав над своїм селом і раптом побачив, що навколо його рідного Колодязя зібралися люди. Вони намагалися дістати з Колодязя воду, але в них нічого не виходило. Люди безпорадно розводили руками і скрушно хитали головою. Журавлю раптом стало соромно, що кинув свою роботу. Хто тепер допоможе людям? І Журавель рішуче повернув до землі. Уранці здивовані люди побачили, що Журавель стоїть на місці, тихенько погойдуючи відром, неначе запрошуючи опустити його в колодязь і дістати з нього чистої холодної води.

Учитель.

– Що справдилось із передбачень?

– Чи став щасливим Журавель після того, як з’явились крила? Прочитайте опис його польоту.

– Чому Журавлю стало соромно? Як він вчинив далі?

– Як далі складуться події далі?

4 частина

Увечері прилетіла Сорока, застрекотала:

- Ти що це знову тут стирчиш? Що, літати не сподобалося?

- Сподобалося, – відповів Журавель. – Але коли я літаю, я роблю добро тільки собі. А тут я роблю приємне і корисне багатьом. Адже я напуваю водою ціле село!

Учитель.

– Чи сподобалось Журавлю літати?

– Так чому все-таки він повернувся?

– Так у чому щастя Журавля?

– Які слова для його характеристики ви можете підібрати? Якщо зможете, доведіть рядками тексту.

Журавель

– А в чому тоді щастя людини?

– Отже, ми можемо зробити висновок, що добро – це щастя для всіх

людей.

Слід зауважити, що в українських родинах завжди виховували дітей таким чином, що кожна людина невіддільна від близьких, сусідів, громади і повинна чинити за законами добра, совісті, допомоги. В Україні здавна існувала традиція: дівчинка-сирота вплітала в коси блакитні стрічки. Кожний, хто мав добре серце, уважав за святий обов’язок допомогти такій дитині. Також під час свят заможні українці намагалися нагодувати старців, роздати милостиню, вирушали в притулки, лікарні, розносячи подарунки.

Задумайся:

Один рік має 365 днів.

Кожен день – 24 години.

Кожна година – 60 хвилин.

Отже, рік має 525600 хвилин.

Як багато часу нам дано! А яку частину цього часу ми витрачаємо на добрі справи?

2.Робота в групах.

Учитель. Журавель у казці мав вибір: бути вільним птахом, насолоджуватись крилами і польотом чи стояти на одному місці, набираючи воду для жителів села і даруючи їм свою доброту та щедрість душі. Так і кожна людина у своєму житті повинна здійснити вибір між життям для себе і для інших, між добром і злом.

Боротьба добра і зла виявляється у вчинках людини, її виборі, ставленні до себе та інших.

«Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе», – це твердження називають золотим правилом моралі. Воно є ключем до того, як вибирати між добром і злом. Сама здатність до такого вибору дає підстави для висновку, якою є та або інша людина – добра чи зла.

Пригадайте або придумайте короткі ситуації, у яких доводилося б вибирати між добром та злом.

Розкажіть ці ситуації класу та поясніть, чим керувалися ваші герої, коли здійснювали вибір.

3.Тест «Який я?».

– Як ти вважаєш, ти добра людина? Спробуй оцінити себе (за драбинкою Добра і Зла).

– Як би тебе могли оцінити твої однокласники? Твоя вчителька? Твої рідні? (Можна порівняти дитячі оцінки з оцінками однокласників, учителя, батьків). Чи хотів би стати доброю людиною?

– Яким має бути добро, яке ти робиш (за винагороду чи безкорисливим)?

– Чи треба завжди хвалитись здійсненим добрим вчинком або чекати винагороди за нього? Якщо так, то обґрунтуй думку? Якщо ні, теж поясни, чому саме так?

4.Гра «Де живе доброта в нашому класі».

Учитель. Одна з найкращих рис характеру людини – це вміння бачити добрі вчинки інших. Давайте спробуємо переконатись у тому, що учні нашого класу вміють це робити.

(Діти стають у коло і витягують руки перед собою, учитель обходить усіх дітей, непомітно вкладає маленьке іграшкове сердечко до рук однієї дитини і каже: «Хто сьогодні всіх добріший, ти виходь до мене швидше». Той, у кого сердечко, виходить перед класом і доторкається до іншої дитини та розповідає про її добрі вчинки. Та, у свою чергу, доторкається до іншої і розповідає про неї…)

5.Завдання «Даруємо доброту один одному».

Учитель. Любі діти, прослухайте невелику притчу.

Один дуже набожний чоловік кожен день молився, стоячи на колінах у храмі. Він молився, щоб Бог послав благополуччя, добробут усім слабким, нужденним. Раптом двері храму відкрились і ввійшли декілька брудних, обірваних, голодних людей.

– Боже, – почав благати чоловік, – я ж так наполегливо молився тобі, зроби для них що-небудь.

– Я уже зробив, – почувся голос Бога. – Я послав їм тебе!

Учитель.

– У чому мудрість цієї притчі?

– Так, кожна людина може зробити добро, для цього вона на землі.

– А як потрібно робити добро? Давайте поміркуємо над цим.

1 група. Що можна зробити один для одного в класі, щоб жилось краще, щасливіше?

2 група. Що можна зробити для рідних, щоб життя в них стало кращим?

3 група. Що можна зробити доброго для менших братиків і сестричок?

4 група. Як стати доброю людиною? Запишіть свої правила життя.

(Діти записують відповіді на листочках у вигляді квітів. Потім прикріплюють їх на малюнок дерева.)

Добрі серця – це сади.

Добрі слова – коріння.

Добрі думки – квіти.

Добрі справи – плоди.

Учитель. Подивіться, яким гарним стало наше дерево. Пам’ятайте, що так розквітає і душа людини від добрих справ.

V. Підсумок уроку

1. Коло друзів «Я дарую тобі».

Спалахнула свічечка

Ніжним полум’ям.

Підійти погрітися,

Кому холодно...

У центрі кола горить свічечка, яка є символом добра і чистоти. (Діти висловлюють добрі побажання один одному, передаючи умовний символ добра.)

Учитель.

На доброті існує світ,

І добротою пахне хліб.

І мирне небо в школу йти –

Це також вияв доброти.

І до дітей любов свята –

Це чистота і доброта.

Зло нічого не дає, крім зла.

Мудрість завше доброю була.

(Звучить пісня «Хай світом править доброта».)

2. Домашнє завдання.

Поспостерігайте за собою протягом одного дня та оцініть свою поведінку з позицій добра і зла. Наведіть приклади власних добрих та злих вчинків.

Запитайте своїх батьків або інших дорослих про те, чи доводилося їм робити вибір між добром та злом, як відбувався цей вибір.

Запишіть або запам’ятайте цю історію і розкажіть її в класі.

Список використаних джерел

1. Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі / Бруно Ферреро. – Львів: Свічадо, 2013. – 456 с.

2. КиричокВ.А. Основи гуманістичної моралі: [метод. посібник] / В.А.Киричок. – Черкаси: видавництво ЧОІПОПП. 2009. – 157с.

3. СухомлинськийВ.О. Чиста криниця / В.О.Сухомлинський . – К.: Веселка, 1993. – 287 с.

С. В. Баканьова,

учитель початкових класів

Червонокостянтинівської

ЗШ І-ІІІ ступенів

Петрівської районної ради

ДОБРІ СПРАВИ ПРИКРАШАЮТЬ ЛЮДИНУ

(година спілкування для учнів 4 класу)

Мета: вчити учнів формулювати моральні судження та ціннісні орієнтири; розвивати вміння розрізняти добре і погане; виховувати бажання робити добрі справи.

Обладнання: віночок; записи на дошці: «Добре роби, добре й буде», «Добра справа, що дощ у засуху», «Добрі справи прикрашають людину»; картки з малюнками (сонце, вода, вітер, земля, дерева, будинок, меблі, посуд, одяг, книга); заготовки для квітів: пелюстки, серединки, клей, степлер.

Хід години спілкування

І. Організаційний момент

Емоційна та моральна підготовка до заняття.

Вправа на увагу.

- Станьте в коло. Подивіться один на одного. Чи помітили ви зміни у своїх товаришів, що відбулися протягом літа?

- Скажіть про це добрими словами один одному.

ІІ. Етап орієнтації

Учитель. Свій перший урок ми почнемо з пісні «Це мій рідний край» (слова Вадима Крищенка, музика Володимира Куртяка, виконує Світлана Весна).

-Які ви знаєте групи символів України? (Державні, народні.)

-Назвіть народні символи України. (Верба, калина, рушник, писанка, віночок.)

Сьогодні будемо плести незвичайний вінок, вінок позитивних людських чеснот.

ІІІ. Етап покладання мети

Учитель. Тема години спілкування «Добрі справи прикрашають людину». Які ви знаєте позитивні людські чесноти?

Технологія «Асоціативний кущ» [2, с. 27].

Учитель. Сьогодні будемо говорити про добро, доброту. Щоб прикрасити вінок квітами, треба бути активними, спостережливими, уважними.

Вправа «Очікування» (учні оголошують свої очікування від уроку, починаючи фразою: «Я очікую …»).

ІV. Етап проектування

Учитель. Ознайомимося із завданнями, які необхідно виконати на уроці.

1. Гра-перевтілення «Добрий дощик».

2. Передбачення «Добра справа» (робота в парах).

3. Казка «Дарма жодна справа не пропадає» (А.Нейолова) (Додаток).

4. Довідкове бюро.

5. Творче завдання «Добра справа».

6. Колаж «Вінок Доброти» (робота в групах).

V. Етап організації виконання плану діяльності

1. Гра-перевтілення «Добрий дощик» [3, с. 53].

Учитель. Стаємо в коло. Ви всі – «Добрі дощові краплинки». Один учень стає в середину і буде мама Хмара. Вона бере в руки чашечку з чарівною водою доброти. Вмикається музика, і всі Краплинки танцюють, кружляючи навколо мами Хмари. Коли мелодія обривається, Краплинки завмирають, а мама Хмара бризкає водою з чашечки по черзі на кожну дитину і запитує Краплинок, кому вони допомогли.

Після того, як усі Краплинки повідомлять про свої добрі справи, мама Хмара повинна повторити все, про що розповідали їй Краплинки.

2. Передбачення «Добра справа» [3, с. 55] (робота в парах).

(Роздати дітям насінини від яблуні.)

- З якої рослини у вас насіння?

- До якої групи відноситься ця рослина?

- Якою буде рослина через 10 років?

- Чия доброта допомогла цьому дереву вирости? (Доброта сонця, землі, повітря, вітру, садівника.)

- Чия доброта допомогла вам вирости? (Доброта батьків, бабусі й дідуся, учителів, друзів, подруг.)

3. Читання та обговорення казки А. Нейолової «Дарма жодна справа не пропадає» [3, с. 54-55]. (Додаток)

- Чому Крапелька пожаліла селянина?

- Про що гомоніли інші Крапельки?

- Уявіть, що Крапелька, яка впала на житній колосок, була чарівною. Виріс колосок доброти. Чим він може допомогти оточуючим?

- Якою була мама Хмара?

- Чого вона вчила своїх діточок – Краплинок?

4. Довідкове бюро [5].

- Доберіть спільнокореневі слова до слова ДОБРО. (Добро, доброта, добрий, добродій, добросердя.)

- Поясніть ці слова.

Інтернет-ресурси – Вікіпедія – так пояснює слово ДОБРО: категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Добро – благо, моральне, правильне, стверджувальне, позитивний початок, корисне, пожиточне. Протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному.

Академічний тлумачний словник української мови так пояснює слово ДОБРО – усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; добра, корисна справа, учинок.

5. Творче завдання «Добра справа» [2, с. 16].

(Діти обирають картку з малюнком.)

- Розкажіть про доброту того предмета, що зображений на картці, не називаючи його. Уважно слухайте, щоб відгадати, про що розповідають ваші друзі.

6. Колаж «Вінок Доброти» [3, с. 56] (робота в групах).

- Створіть свою квітку Доброти (діти беруть заготовки для квіток: пелюстки, серединки, клей, ножиці, степлер).

- Подумайте про все те добре, що ви можете зробити один для одного, щоб усім жилося цікавіше.

(Діти створюють свою квітку, думаючи про добрі вчинки.)

- Кожен добрий вчинок, про який ви розкажете, дарує віночку красу, чарівність. Щоб віночок Доброти ожив, протягом дня виконайте все те, про що розповідали.

VІ. Рефлексія [2, с. 17].

- Які ваші враження від уроку?

- Чому змогли виконати всі завдання?

- Що, на вашу думку, вдалося найкраще? Чому?

- Чи виправдалися ваші очікування? (Учні продовжують фразу: «Сьогодні на уроці я…», «Мені вдалося…», «Я вважаю…», «Мені б хотілося дізнатися…»).

Додаток

ДАРМА ЖОДНА СПРАВА НЕ ПРОПАДАЄ

А. Нейолова

Зорав селянин свою смужку землі, заборонував її та засіяв. З ранку до пізнього вечора працював він у полі, щоби було чим восени прогодуватися.

Добрі були у селянина сходи, швидко піднялося жито та вигнало колос. Але, як на біду, надто рано настала спека, почав колос жовтіти і не давав зерну рости. «Ой, – бідкається селянин, – пропав мій урожай, як же я проживу тепер із дітками?!». І щодня в поле ходить, на небо поглядає – чи не пошле Бог дощику.

Якось стоїть селянин на своїй смужці та й журиться. Побачили його дві маленькі Крапельки, і говорять одна одній:

- Шкода мені цього господаря: стільки зусиль доклав, та без дощу пропаде його жито. Як би допомогти йому?

- Воно-то так, – відповіла інша Крапелька, – та що ти вдієш? Поглянь, яка ти крихітна – тобі не скропити навіть найменшої травинки.

- Правда твоя, – погодилася перша, – а все ж, може, хоча б трішки втішу бідолаху.

І стрибнула з гори униз. Поглянула їй услід друга Крапелька й подумала:

- Не хочу від неї відставати, піду й собі слідом за нею.

І ось упали обидві Крапельки – одна селянину на чоло, інша – на житній колос.

- Слава, тобі, Господи, дощ збирається, - зрадів селянин, - не залишуся я тепер без хліба.

Тим часом зібралося багато-багато дощових Краплинок і нумо обговорювати, як зрадів селянин їхнім подружкам.

- Піду і я порадую господаря, – відважилася, нарешті, одна з Краплинок.

- І я! І я! І я! – почулося звідусіль, і Краплинки дружно полинули на землю.

Ожило жито, стало добре наливатися зерно, зібрав селянин зі своєї смужки багатий урожай.

Ось так, якщо б не пожаліла господаря маленька дощова Краплинка, не зібрав би він зерна зі своєї смужки, та довелося б усю зиму йому з сім’єю голодувати.

Список використаних джерел

1. Виховуємо ціннісне ставлення до людини у молодших школярів: [методичний посібник]. – Кіровоград, 2013. – 248 с.

2. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. – 8-е видання. – Х.: Вид. Група «Основа», 2010. – 176 с.

3. Лопатіна О. О., Скребцова М. В. 50 уроків про чесноти для занять з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку / О.О.Лопатіна, М.В.Скребцова. – Х.: Вид Група «Основа», 2009. – 238 с.

4. Рибальченко І. М. Супутник класного керівника 1 – 4 класи / І.М.Рибальченко. – Х.: Вид. Група «Основа», 2007. – 176 с.

5. Інтернет-ресурси: Вікіпедія, Академічний тлумачний словник української мови.

РОЗДІЛ ІІ

ОБ’ЄДНАЙМО УКРАЇНУ

(основна школа)

С. П. Онищенко,

педагог-організатор

Новоукраїнської ЗШ І-ІІІ ступенів № 8 Новоукраїнської районної ради

На те ми люди, щоб добро творити

(родинне свято-подорож для учнів 5 класу)

Мета: розвивати в учнів доброзичливість, вміння співчувати, допомагати, виховувати повагу до людей, навчати керуватись своїми емоціями, управляти вчинками. Виховувати потребу в чуйності, людяності, співчуття до ближніх, бажання робити їх щасливими.

Обладнання: вислів: «Людина починається з добра», карта міста Доброти (у вигляді серця), дороговкази, виставка книг на тему: «Хто людям добра бажає, той і собі має».

Хід свята

Читець.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш.

Коли у радощах витаєш

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То ранячи людяне в людині,

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Є поміж нас багаті й бідні,

Кому що треба, доля не пита,

Та є дві речі всім нам необхідні:

У світі – мир, у душах – доброта.

Ведучий І. Доброго дня шановні батьки, бабусі, діти! Сьогодні ми з вами вирішили зустрітись, щоб поговорити про найсуттєвіші критерії нашого життя-буття, невід’ємні риси поведінки кожного із нас, наших вчинків, думок, поглядів, тобто ми сьогодні поговоримо з вами про добро і злагоду вдома і в школі.

Ведучий ІІ. Отже, пропонуємо подорож країною, де діти і дорослі живуть, розуміючи один одного, де кожен відчуває відповідальність за свої вчинки і слова.

Читець.

Вас запитаю, де живе добро?

І як знайти до нього ту стежину?

Посеред багатьох в житті доріг,

Малесенькую стежечку єдину.

Як відшукать добро, його сліди?

Як доторкнутися до нього вчасно?

Бо навіть в темряві життєвих тупіків,

Воно горить для нас так ясно!

І як не втратити добро, а пронести?

Як дарувати його всім, кому потрібно?

Його чекають й ранньої весни,

Й тоді, коли вже на душі так зимно,

Вас запитаю, де живе добро?

В яких краях і у якім джерельці?

І чую голос: «Любі, я у вас

Живу у кожнім серці».

Ведучий І. Добро живе у серці кожного з нас і це так прекрасно і неповторно! Ми можемо творити добро своїми руками, своїми вчинками. Ми творці добра на цій Землі.

Дорогі гості, учні давайте ми зараз з вами створимо усі разом велике серце доброти, вклавши у нього частиночку тепла своїх сердець.

(Флешмоб. Усі присутні утворюють велике серце).

Ведучий ІІ. З чого починається добро? Де його витоки? Звідки воно береться в наших серцях? Гадаю, що наша подорож дасть відповідь на ці запитання, а допоможуть нам у цьому наші мами.

(Звучить пісня «Сину, ангел мій…», виступ мами.)

Мама. Я вважаю, що добро зароджується у батьківській хаті і починається з батьківських сердець. Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує свого тепла, ніжності, любові свого серця! Тому я вкладаю своє символічне сердечко у Серце Доброти.

(Мама розміщує сердечко з написом «Батьківська любов і ніжність»).

Ведучий І. Крім того, що батьки і діти повинні дарувати одне одному ласку та ніжність, не слід забувати про старше покоління – дідусів і бабусь.

Читець.

Ведучий ІІ. Ось ми і дістались до площі Милосердя. Подивимось, що тут відбувається. Як тут живуть люди? Давайте заглянемо в цю хатинку.

(Сценка).

– Хлопчику, мама в дома?

Хлопчик: – Ні, немає.

– А тато?

– Теж заховалися.

Ведучий І. Що ж тут ситуація знайома, але тихо, тут ще хтось гомонить.

(Сидить бабуся й тихенько говорить).

Ось так і живу сама-самісінька, нікого немає, ні з ким і словом перемовитись.

(Підбігає дівчинка).

– Добрий день, бабусю.

– Добрий день, Марійко, посидь біля мене, дитинко.

– Добре, я трішки посиджу, послухаю казку, а тоді піду побігаю.

(Бабуся зітхає).

– Чого ви зітхаєте, бабусю?

– Бо нікому й слова промовити. Одна я однісінька.

– Хай я буду ваша, бабусю. (цілує бабусю в щічку)

– Добре, дитинко, будеш моя. (усміхається.)

– Бабусю, я вам зараз водички принесу, потім у лузі квіточок вам нарву. Я не забуду, що я ваша, бабусю.

Ведучий ІІ. Тут уже справи кращі, виявляється, ми дійсно попали на площу Милосердя.

Читець.

Милосердя й доброта –

Сенс життя усього.

Та і в птаха два крила,

І у човна два весла,

І обручка – без кінця,

І криниця – по вінця.

Якщо поруч є людина,

Що в тяжку негожу днину,

Допоможе і розрадить,

Прихистить і щось порадить,

Тоді й в хаті – оберіг,

Запашний лежить пиріг

Й паляниця на столі,

Мир і спокій на Землі.

Читець.

Старесенька іде по тій дорозі,

Як завжди. Як недавно. Як давно.

Спинилася. Болять у неї нозі.

Було здоров’я. Де тепер воно?

І знов іде… Зникає за деревами.

Світанок стежку снігом притрусив.

Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.

Горить ліхтар. Ніхто не погасив.

Моя бабусю, старша моя мамо!

Хоч слід, хоч тінь, хоть обрах свій залиш!

Якими я скажу тобі словами,

Що ти в мені повік не одболиш?

Земля без тебе ні стебла не вродить

І молоді ума не добіжать

Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,

І насіння у вузликах лежать.

Ну, космос, ну комп’ютер, нуклеїни.

А ті казки, те слово, ті сади?

І так по крихті, крихті – Україна-

Іде з тобою. Боже мій, куди?

Хоч озернись! Побуть іще хоч трішки!

Адже і час є в тебе, мало, але є ж.

Зверни додому з білої доріжки.

Ось наш поріг. Хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.

Тоді був травень, а тепер зима.

Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.

А то пішла й нема тебе, нема…

Старесенька, іде чиясь бабуся,

І навіть хтозна, як її ім’я.

А я дивлюся у вікно, дивлюся,

Щоб думати, що може то моя.

Ліна Костенко.

– І я своє сердечко прикріплюю на вулиці Милосердя – і нехай воно буде в серці кожного із нас.

(Прикріплює сердечко на площі Милосердя).

Ведучий І. Наша подорож триває і ми з вами звертаємо на вулицю. Та щось тут немає назви, але спробуємо зайти. Та що це таке, хтось її перекрив і нас туди не пускають.

Дівчинка (виходить)

(Учасники складають частинки прислів’їв).

1. Від доброго слова і лід розмерзає.

2. Гостре словечко коле сердечко.

3. Рана загоїться, зле слово – ніколи.

4. Все добре переймай, а злого - уникай.

5. Добрий чоловік – надійніше кам’яного мосту.

6. Не одежа красить людину, а добрі діла.

7. Хто людям добра бажає, той і собі має.

8. Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся.

Ведучий ІІ. Молодці, із завданнями справилися. Отже, ми прийшли на вулицю Доброзичливості. А що означає це слово?

(Учні висловлюють свої думки).

Учень. Доброзичливість – це бажання людям добра, радості, готовність прийти на допомогу.

Читець.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все у світі було кращим.

(Читець своє сердечко прикріплює на вулицю Доброзичливості).

Ведучий ІІ. Ми забули про людяність – і це забуття привело нас до бездуховності, безвір’я, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз, горя, завело нас у глухомань.

Ведуча І. Але, шановна, ми не в глухомань повертаємо, а якраз дорога нас привела у провулок Людяності, і я хочу розповісти вам про випадок, який розповіла мені одна бабуся.

Їй терміново треба було їхати в райцентр, а автобуси, звісно, як зараз ходять. Вирішила зупинити маршрутку, та ніхто старенькій не зупинявся і вирішила вона вже назад повертати, коли зупиняється машина:

– Сідайте, – говорить водій, – тільки я до вокзалу.

Бабуся подякувала і сказала, що далі уже добереться автобусом. Вийшла, дає гроші, водій не бере, покликав іншого водія і щось став йому говорити, а бабуся пішла до зупинки, коли чує хтось гукає:

– Бабусю, ідіть сюди, відвезу куди вам треба.

Вона стала відмовлятись, та хлопці посадили її в машину. По дорозі водій запитує:

– Це ваш онук такий дбайливий?

– Так, – каже, – мій, а скільки він вам заплатив?

– 15 гривень.

– Так дорого!

– Для хорошої бабусі не шкода.

– А я того «онука» вперше бачила.

Ведучий ІІ. Звичайно, на жаль, дуже рідко в наш час трапляються такі люди, але вони є. Люди, в яких поєднується доброта із співчуттям, людяність із милосердям. І тому я із задоволенням прикріплюю сердечко на цій зупинці.

(Учень прикріплює сердечко на провулку Людяності).

Ведучий І. Наш маршрут продовжується і ми бачимо на шляху ще одну зупинку із чудовою назвою бульвар Співчуття.

Читець.

Візьміть моє сердечко співчуття та допомоги.

(Прикріплює своє сердечко з написом «Співчуття»).

Ведучий ІІ. Дякуємо. А ми зараз крокуємо проспектом Любові, але чекайте, тут іще один дороговказ (читає) «Тупік Байдужості», я аж захвилювалась чи варто нам сюди повертати? Давайте спочатку подивимось як там живуть-поживають люди.

Читець.

Ой коли б ти, діду…

Жив онук у місті, дід його – в селі.

Внук трудився в банку, дід – біля землі.

Щира, нерозлучна дружба в них була.

Внук возив від діда всі харчі з села.

Птицю і свинину, груші, виноград…

Обчищав до нитки в діда ферму й сад.

Часом при нагоді завжди говорив:

«Щоб ти, любий діду, двісті років жив.

Мав прекрасний настрій, форму бойову…

А я біля тебе в щасті проживу».

Старенький трудився чесно, поки міг.

Та ось занедужав і звалився з ніг.

Не встає із ліжка. За вікном – зима.

Виглядає внука, а його нема.

Внук не поспішає в цей тривожний час,

Бо нема вже в діда сала і ковбас…

У листі дід просить: «Забери мене…».

Внук дружині каже: «Бач, куди він гне?!

Хоче, щоб забрали, стали доглядать.

А чому ж не хоче взяти його зять?..»

Дружно односельці почали писать.

Довелось із скрипом діда забирать.

І онук говорить сам собі тепер:

«Ой коли б ти, діду, по скоріше вмер».

Петро Сиволап

Ведучий І. На мою думку, такі тупіки потрібно обминати, як-то кажуть, десятою дорогою.Щоб лінива, свавільна байдужість, яка породжує зло, заздрість, ненависть, ніколи не закралась в наші серця.

Ведучий ІІ. Наша подорож завершилась. У будь-яких життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті, будьте людьми, ніколи не втрачайте віри, пам’ятайте добро, будьте вище від усіх пліток, заздрощів, образ. Найкращі ліки від цього всього – прощення.

Ведучий І. Шановні батьки! Ми знаємо, що доброта сягає своїм корінням в саме дитинство, адже тільки-но дітки навчаться слухати, мами й бабусі читають їм казочки. А ми знаємо, що завжди перемагає добро. Пригадайте, будь ласка, які саме казки ви читали своїм дітям? (Батьки пригадують назви казок.)

(Звучить пісня «Душі криниця»).

Ведучий ІІ.

Засівайте добро на землі,

Не чекайте, коли вас покличуть

У сумні, чи то радісні дні,

Засівайте добро на землі!

Засівайте подяку й тепло,

Засівайте любов, мир і ніжність.

Все прощаючи сійте і сійте.

Засіваючи, в добре лиш вірте.

Залишіть після себе прекрасне,

Вічне, чисте, святе, осяйне.

Пам’ятайте: добро починається з тебе,

І любові добро не мине!

Засівайте добро на землі!

Ведучий І. Поспішайте, діти, робити добро! Нехай не затьмарить вашу душу зла справа. Хай тепло ваших сердець зігріває всіх: і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли зможете сказати: «Я роблю важливу справу – приношу людям радість!»

Список використаних джерел

1.КоптєваН.М. Навчи мене, ангеле, добро творити! /Н.М.Коптєва// Позакласний час. – 2010. – №3. – С.9

2.КуделькінаН.М. Доброта, як сонце, завжди гріє. / Н.М.Куделькіна // Позакласний час. – 2010. – №10. – С.45

3.СутковаН.Г. Стежинка добра. / Н.Г.Суткова // Позакласний час. – 2009. – № 23-24. – С.12-14.

С. Л. Баранова,

учитель математики Добровеличківського району

О. А. Калашник,

заступник директора з навчально-методичної роботи Добровеличківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради

МОРАЛЬ І МОРАЛЬНІСТЬ –

ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ЕТИКИ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ

(урок-спілкування для учнів 5-6 класу)

Мета і завдання: виявлення впливу моралі на відносини та спілкування людей; формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини); усвідомлення того, що моральні цінності становлять основу правопорядку; вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування; виховання почуття необхідності дотримання моральних цінностей суспільства.

Обладнання: плакат з висловлюваннями для вправи «Власна думка» (або слайд електронної презентації), аркуші з визначенням термінів «мораль», «моральність», «совість» тощо, аркуші з прислів’ями; завдання для дидактичної гри «Незакінчене речення»; збірник творів В.О.Сухомлинського.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Учитель. Доброго дня, любі діти! Сьогодні школа знову гостинно відкрила двері усім своїм учням. Цей навчальний рік несе кожному з нас творчі відкриття й нові враження. А перший урок стане для нас початком шляху до цих відкриттів.

Вправа «Обмін побажаннями».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Мікрофон».

- Назвіть найбільші цінності українців.

(Орієнтовні відповіді учнів: земля, мова, люди, народ, Батьківщина).

- Які ви знаєте правила народної мудрості?

(Орієнтовні відповіді учнів:

Живіть так, щоб батькові і матері не було соромно за тебе від людей.

Тільки в чесній праці твоя добра слава.

Контролюй вчинки своєю совістю, дбай про честь свого роду.

Мужньо борони правду, бо лише правдою сильний народ.

До людини з добром, то й від людей добро.)

Вправа «Власна думка».

Учитель. Зверніть увагу на плакат, на ньому написані слова та висловлювання. Прочитайте їх, подумайте і запропонуйте, які з них необхідно прибрати не тільки із плаката, але й з людських учинків.

Слова: друг; перепрошую; ледар; брехня; повага; не твоє діло; милосердя; правдивий; допомагати; злодій; щоб ти подавився; не мели дурниць; честь; вибачте; даруйте на слові; скромність; зазнайство; вихованість; працьовитість; заздрість; мудрість; тобі що, повилазило?; по-дружньому; співчуття; щедрість; не сунь свого носа; всього Вам доброго; ей, ти; любов до ближнього; куди прешся?; тактовність; порядність.

ІІІ. Основна частина.

Учитель. У суспільстві склалося негативне ставлення до виразу «читати мораль». В своєму житті ви, напевно, досить часто говорили або чули роздратоване: «Обійдемося без моралі». Поясніть, що, по-вашому, означає «читати мораль». (Учні пояснюють: це означає соромити, дорікати, сварити за щось).

Звичайно, ці твердження неправильні. Сьогоднішній урок присвячений тому, щоб зрозуміти, що ж таке мораль і моральність та наскільки це потрібно людині. Знайдіть і прочитайте пояснення:

Мораль – сукупність певних правил і норм поведінки людини в суспільстві, що склалися історично.

Моральність – сукупність навичок і звичок людини, пов’язаних з дотриманням правил і норм моралі.

Мораль містить у собі ідеали, цінності та категорії. Ідеал – це уявлення про краще, цінне і величне. Цінності – це те, що святе для людей. На основі цінностей, які панують в суспільстві, люди будують відносини та визначають пріоритети. Моральні категорії носять біполярний характер. Прикладом цього слугують такі поняття як добро і зло, совісність і безсовісність, честь і безчестя, справедливість і несправедливість, норма і ненормальність, милосердя і жорстокість тощо. Категорія добро служить початком моральних понять. Етична традиція говорить: усе, що вважається моральним, є добром. Совість – це здатність людини керуватися моральними цінностями у всіх життєвих ситуаціях. Совість – це «внутрішній суд», який людина вершить над самою собою. Не менш важливою категорією моралі є чесність. Чесна людина – сумлінна, щира, заслуговує на повагу. Мораль спрямована на однаковість регуляції взаємин держави і зниження конфліктності у суспільстві.

Які ж етичні норми найбільше шанувалися українським народом?

Учень 1. Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога відповідає Божій заповіді «Шануй батька і матір свою». Моральним обов’язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шанування і турботи. Ображати, не слухатись, не шанувати і, що найстрашніше, зректись своїх батьків – це великий гріх, адже вони дали нам життя. Суворо засуджувалась народною мораллю сімейна ворожнеча.

Учитель. Давайте поміркуємо разом, що значить шанувати батьків своїх, у чому це має виявитись.

(Орієнтовне узагальнення сказаного учнями.

Шанувати батька і матір – це значить бути з ними ввічливими, не вживати грубих слів; шанувати працю батьків; бути уважними до них; допомагати їм; навчатися так, щоб батьки пишалися нами; із вдячністю слухати їх поради та настанови; не засмучувати батьків своєю поганою поведінкою).

Учень 2. Однією з найважливіших вимог народної моралі була діяльна любов до людей, що, перш за все, мала виявлятися у наданні допомоги ближньому. Головним моральним обов’язком була, передусім, поміч тій людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям надавали притулок, годували їх, дарували одяг, відбудовували хату. Особливо піклувалися про сиріт, носили їм гостинці, призначали їм опікунів. Велика моральна відповідальність за їх виховання лягала на хресних батьків.

Але, що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки? Напевно, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.

Учень 3.

Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

А я провідав у лікарні свого товариша-дружка.

Тож правда, тату, я чутливий і маю серце золоте.

Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:

Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,

Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.

Учитель. В сьогоднішніх скрутних реаліях всім нам живеться нелегко. Проте, варто пам’ятати, що поруч з нами знаходяться люди, яким ще важче. Тож ми не повинні залишатися осторонь чужої біди та «закривати очі» на чуже нещастя. Впевнена, що кожен із нас зможе допомогти ближньому та покращити його життя. Нині досить актуально звучать слова Олеся Гончара: «Будь добрим! Зроби людині, хоча і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш, як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота».

Учень 4. Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування. Великого значення надавалося привітанню. У селі існував звичай вітатися з усіма, не залежно від того, чи знайома ця людина. Молодший мав вітатися першим – інакше будь-хто зі старших зупиняв його і присоромлював. За правилами спілкування, починаючи розмову, годилося поцікавитись здоров’ям, самопочуттям.

При зустрічі тактовна людина не ставила прямих питань, наприклад, «Куди йдете?». Делікатний чоловік натомість запитував: «Чи далеко зібралися?», «Чи далеченько ходили, чи натомились?». У випадку сумніву щодо доречності сказаного перепрошували: «Перепрошую за слово», «Пробачте за слово».

Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися.

Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.

Учитель. Поміркуйте, що мав на увазі Дейл Карнегі, говорячи такі слова: «Вона нічого не варта, але багато дає; вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує; вона триває мить, а в пам’яті залишається інколи назавжди; ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатшим; вона створює щастя в домі, породжує атмосферу доброзичливості в ділових стосунках і служить паролем для друзів; вона – відпочинок для втомлених, денне сяйво для тих, хто впав духом, сонячний зайчик для засмучених. А також найліпша протиотрута, створена природою від неприємностей».

Так, дійсно, він мав на увазі усмішку, її ціна дуже висока.

Ввічливою та вихованою людиною не народжуються, а стають. Для того, щоб навчитися цим чеснотам потрібне уміння стежити за своєю поведінкою в різних життєвих ситуаціях, критично ставитися до себе та намагатися виправити погане в своєму характері. Головне, пам’ятайте, що вихована людина навіть у темряві і на самоті залишається вихованою!

Гра «Ввічливі слова». Давайте об’єднаємося у дві групи. Вам потрібно по черзі виходити до дошки і записувати слова: І група – привітання, ІІ група – побажання.

Орієнтовні записи:

Учень 5.

Великим безчестям вважалася зрада та зречення рідної мови.

Ти зрікся мови рідної. Тобі

твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закам’яніє друг

І посивіє рідна мати!

Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому...

Впаде на тебе, наче сніг, журба –

Її не понесеш нікому.

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма –

В твій слід він кине сміх – погорду!

Ти зрікся мови рідної...

Д. Павличко

Учитель. Необхідно володіти тим скарбом, яким ми маємо право гордитися і за який нас будуть шанувати інші. Вивчати мови інших держав дуже схвально. Недаремно кажуть: «Скільки знаєш ти мов, стільки разів ти людина». Однак, при цьому, не слід забувати свого історичного коріння, забувати та зрікатися своєї рідної мови, а, навпаки, ще більше та досконаліше вивчати її.

Учень 6. Необхідною умовою збереження честі вважалось у народній моралі шанування правдивості. Батьки вчили своїх дітей змалечку: «Ніколи неправди не говорити, бо кого спіймають на неправді, тому вже хоч би й божився, не повірять». Парубків та дівчат, які полюбляли прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць. Великим безчестям вважалось злодійство. Якщо хтось спіймався на цьому, то мусив зі своїм «здобутком» ходити по селу і просити вибачення. Крадіїв бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів – з закладеною вуздечкою. Натомість дуже високо цінувалася честь трудової дисципліни.

Цитата для роздумів. Грузинський філософ Мераб Мамардашвілі стверджує, що «Людина є зусиллям бути людиною. Якщо немає цього зусилля– неминуча деградація». А що думаєте ви? (Міркування учнів).

Учень 7. У народних звичаях, обрядах, фольклорі опоетизовувалось добро, любов до рідної землі. Земля вважалася святою, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи навіть бити ногою або лозиною.

Поетична хвилина. (Діти виконують пісні або вірші про рідну землю, Україну).

Учитель. Моральні цінності в суспільстві втілені також у прислів’ях, приказках, крилатих виразах, які живуть сотні років, втілюючи найвищу мудрість – як бути Людиною. Уважно прочитайте кожне прислів’я і виберіть те, зі змістом якого згодні найбільшою мірою. Поясніть свій вибір.

Прислів’я.

1 а) Щасливий той, у кого совість спокійна.

б) Сором не дим, очі не виїсть.

2. а) Не хлібом єдиним жива людина.

б) Живеться, у кого грошик ведеться.

3. а) Кому щастя служить, той ні про що не тужить.

б) Де щастя плодиться, там і заздрість народиться.

4. а) Гроші-справа наживна.

б) Голим народився, голим і помреш.

5. а)Тільки той не помиляється, хто нічого не робить.

б) Береженого Бог береже.

6. а) Всякий сам коваль свого щастя.

б) Б’ється як риба об лід.

7. а) Як проживеш, так і прославишся.

б) Вище голови не стрибнеш.

8. а) Світ не без добрих людей.

б) На наш вік дурнів вистачить.

9. а) Всяка птиця свою пісню співає.

б) Ніхто мені не указ.

10. а) Усякий за себе відповідає.

б) Моя хата скраю, я нічого не знаю.

11. а) Сам пропадай, а товариша визволяй.

б) Роби людям добро, та й собі без лиха.

12. а) Не май сто рублів, а май сто друзів.

б) На обіді – усі сусіди, а прийшла біда, вони спливли, як вода.

13. а) Учіння – світло, незнання – пітьма.

б) Багато будеш знати – швидко зостаришся.

14. а) Без праці немає добра.

б) Від роботи не будеш багатий, а скоріше будеш горбатий.

15. а) Де твердий закон, там всяк розумний.

б) Закон що дишло, куди повернеш, туди і вийшло.

Учитель. Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах – казках, переказах та в художній літературі. Сьогодні я хочу прочитати вам притчу. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча – це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду.

Перстень царя Соломона

Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:

– Допоможи мені. Багато речей та подій в житті здатні вивести мене із себе. Я надто запальний і це страшенно ускладнює моє життя!

Вислухавши, Мудрець відповів:

– Я знаю, як тобі допомогти. Одягни цей перстень – на ньому висічено фразу: «Це мине». Коли тебе охопить сильний гнів або величезна радість, просто подивися на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому ти знайдеш порятунок від запальності!

Соломон прислухався до поради Мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось, під час одного з нападів гніву, він, як зазвичай, глянув на перстень, але це не допомогло – навпаки, цар ще більше знавеснів. Соломон зірвав персня з пальця й хотів пожбурити його якнайдалі в ставок, але раптом побачив, що на внутрішньому боці прикраси теж є якийсь напис. Він придивився і прочитав: «І це теж минеться...».

Учитель.

– Про що у вашому житті ви можете сказати: «Це мине»?

– А що залишиться назавжди?

А тепер запишіть рецепт щастя від психолога Олени Літковської. Пропонуємо його щодня «готувати» на сніданок:

1. Візьміть чашу терпіння.

2. Додайте повнісіньке серце любові.

3. Киньте дві пригорщі щедрості.

4. Хлюпніть туди ж гумору.

5.Посипте добротою, додайте якнайбільше віри й все це добре перемішайте!

Учитель. Шукаючи відповіді на питання «Як нам жити?», ми часто звертаємось до великих людей: письменників, філософів, митців,учених. Перед вами праця видатного педагога, нашого земляка В.О.Сухомлинського. Давайте знайдемо «азбуку моральної культури» [4, с. 120-121]. Подивимося, у яких вимогах вона виражається. (Діти знаходь і зачитують).

1.Ти живеш серед людей. Кожен твій вчинок, кожне бажання відбивається на людях, які тебе оточують. Є чітка межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряйте свої вчинки запитанням до самого себе: чи не чиниш зла, незручності чесним людям? Роби все так, щоб хорошим людям було добре, а злим – нестерпно.

2.Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Плати їм за це добром.

3.Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці немислиме чесне життя. Народ учить: «Хто не працює, той не їсть», – назавжди запам’ятай цю заповідь, умій бути гнівним, нетерпимим, непримиренним до неробства, лінощів, недбайливості, пустого».

4.Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим і беззахисним. Допомагай товаришеві у біді. Поважай і шануй матір і батька – вони дали тобі життя, виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим і непримиренним до зла серцем. Твоя любов до батьків – це твоя праця в ім’я того, щоб вони були раді за твою громадянську красу, честь, гідність. У доброті та великодушності щодо чесних, добрих, безпорадних, беззахисних – не слабкість, а сила. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбство, а себелюбство – джерело жорстокості.

5. Не будь байдужим до зла. Борись зі злом, обманом, несправедливістю. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей.

ІІІ. Підсумок уроку

Вправа «Незакінчене речення».

1.Ставтеся до інших людей так, ... (як хотіли б, щоб вони ставилися до вас).

2.Пам’ятайте про закон «відбиття». Як ви до людей, ... (так і вони до вас).

3.Намагайтеся в людях бачити більше ... (гарного).

4.Поважайте себе. Людина, яка любить і поважає себе, ... (може любити і поважати інших).

5.Ввічливість і доброзичливість стосовно одне одного ... (прикрасять спілкування).

6.Не ображайтеся ...

7. «І, починаючи засинати, запитай себе, кого і чим порадував ... (ти за день)».

Заключне слово вчителя. Ось і закінчився наш перший урок. Сьогодні ми з вами встановили, що українці завжди цінували братерство, честь, відданість, повагу, вдячність. Сподіваюся, що всі ми станемо більш терпимими та милосерднішими і цей урок переросте у щоденну потребу робити добро. Маю надію, що моральні цінності, посіяні в наших душах будуть проростати все глибше і міцніше. Вірю, що ви зможете виховати в собі високі моральні якості та не втратити власну індивідуальність.

Список використаних джерел

1.ЛітковськаО.В. 100 притч для тих, хто вчить, і тих, хто вчиться / О.В.Літковська. – К.: Шкільний світ, 2012. – 224 с.

2.ПетроваМ. Діагностична методика: «прислів’я» / М.Петрова // Виховна робота в школі: науково-методичний журнал, 2006. – №6(19). – С.22-23.

3.СередюкГ.М. Педагогічний пошук класного керівника / Г.М.Середюк.– Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 120с.

4.СухомлинськийВ.О. Вибрані твори в 5-ти томах. – Т.1 / В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976. – 300 с.

5.ТкачукН.Д. Мовний етикет в повсякденному житті / Н.Д.Ткачук // Виховна робота в школі: науково-методичний журнал, 2006. – №4(17). – С.52-55.

6.ТолкачоваЛ.І. Уроки етики для молодших підлітків / Л.І.Толкачова // Виховна робота в школі: науково-методичний журнал, 2006. – №8(21). – С.27-36.

7.Всеукраїнський Інтернет-портал «Україна в Інтернеті» [Електронний ресурс] : режим доступу http://ukraine.ui.ua

Г. Г.Аношкіна,

учитель української мови та літератури
Новоукраїнської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3

Новоукраїнської районної ради

«Є край, де найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина,

де сонечко вперше всміхнулось мені, –

це дім мій – моя Україна!»

(урок-подорож для учнів 5-6 класів)

Мета: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну, формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного; шанобливе ставлення до символів держави.

Обладнання: карта України; записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край; запис Гімну України; Конституція України, плакати з символікою держави.

Хід уроку

Живи, Україно! Живи для краси,
для сили, для правди, для волі!

В. Сосюра

І. Організація класу до уроку

Учитель.

Доброго дня вам, діти!

Рада всіх я вас вітати!

У році новому

Здоров’я, радості, добра та успіхів

Усім я хочу побажати!

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Вступне слово вчителя.

(звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна»)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

- Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну)

- Як по-іншому ще можна назвати цей вірш? (Акровірш)

- Чим цікаві для нас такі твори? (Складаємо перші букви кожного рядка і утворюємо слово. У цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини)

- Тож, напевно, ви всі здогадалися, про що буде йти мова на нашому першому уроці? (Про нашу Батьківщину – Україну)

2. Вправа «Мікрофон». Моя Україна – це…

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель.

Золотавий вечір впав на тихі верби,

Солов’їна пісня ллється вдалині,

І мрійлива річка між гаями в’ється –

Все це – Україна. Все це – я і ти!

Наш урок присвячений рідній Батьківщині, на якому ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:

Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.

Маршрут 2. Державні символи України.

Маршрут 3. Народні символи держави.

Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

Маршрут 6. Поради Президентові України.

Маршрут 7. Пройди лабіринт.

ІV. Організація навчальної діяльності

Маршрут 1. Рідний край, Україна, Батьківщина, Вітчизна.

Учень.

Солов’їна пісня

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде ніколи в житті.

Чи можна забути малому ту пісню,

Що мати співала, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають, співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

М. Бакай

Учитель. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.

- Що ж означає вислів «Україна – суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)

- А ще Україна – демократична. Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи – конституційний лад.

Робота в групах.Складання асоціативного грона

1 група «Батьківщина».

(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша)

2 група «Україна».

(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна)

3 група «Рідний край».

(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)

Маршрут 2. Державні символи України.

(Повідомлення учнів про державну символіку)

Учень.

Герб

Наш герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Н. Поклад

Учень.

Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Н. Поклад

Учень.

Прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте –жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом.

Українським в Україні.

Н. Поклад

Маршрут 3. Народні символи держави.

Учень-екскурсовод 1. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.

Учень-екскурсовод 2. Почувши слово «Україна», зразу ж уявляєш вербу над водою, тополю у полі... Можливо, ви чули пісню «В кінці греблі шумлять верби»? Це пісня про кохання і прекрасне, горде дерево. Окрім краси, верба дає багато користі. Вона, ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте.

Учень-екскурсовод 3.

Легенда про барвінок

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій пошані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Але богиня не була всесильна – не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дата їй назву «вінка», що означає «перемога». І відтоді люди почали вбачати в барвінкові цілющу силу, яка перемагає тяжкі недуги. За це люди подарували рослині свою любов.

Маршрут 4. Мій край – моя історія жива.

Учень-екскурсовод 1. На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі.

Згадаймо славні імена тих, хто віддав своє життя за щастя народу та свободу: Дмитро Вишневецький – Байда, Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.

(Учні тримають портрети героїв, по черзі називають їхні імена).

Учень-екскурсовод 2. За кращу долю народу боролися відомі всьому світові діячі культури: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський.

Учитель. Ви, молоде покоління нашої держави, повинні цінувати і берегти велике та давнє прагнення наших пращурів – суверенність країни.

«Життя таке коротке. Поспішайте творити добро», – писав О.Довженко.

Творити добро – це будувати щасливе майбуття нашої держави. А щоб Україна була завжди вільною, незалежною, потрібно наполегливо працювати кожному з нас.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

Робота в групах. (Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст)

Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти).

Людина без Вітчизни, … (як соловей без пісні).

Добре тому, … (хто в своєму домі).

Що країна, … (то родина).

За рідний край … (життя віддай).

Всюди добре, … (а вдома найкраще).

Кожному мила … (рідна сторона).

Маршрут 6. Поради Президентові України.

Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України. Отож, у вас є сьогодні така нагода.

(Учні пишуть побажання Президентові України)

Маршрут 7. Пройди лабіринт.

Учитель. На останньому маршруті ми підіб’ємо підсумки нашої подорожі. Якщо правильно пройдете лабіринт, то прочитаєте уривок із поезії.

(Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна!)

V. Підсумки уроку.

Учитель.У Іст. н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Для мене Україна– це …»

Метод «Незакінчене речення».

(Звучить запис пісні Н.Валевської «Моїй Україні»)

Учитель. Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. А для цього потрібно любити свою Батьківщину, віддавати їй розум і серце.

Ви – юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ.

Верстати шлях вам суджено єдиний:

Під кольорами сонця й неба сині –

Сягнуть в житті небачених висот.

Список використаних джерел

1. ВерховецьВ.М. Світочі України. – Х.: «Торсінг Плюс», 2010.

2. Години спілкування. 5-8 кл. – Х.: Видавнича група «Основа», 2013.

3. ГусакС.В. Легендарні постаті України. – Х.: «Торсінг Плюс», 2009.

4. Із народної криниці. Посібник для закладів освіти та культури. / Автор-упорядник Л.А.Сердунич, Городок, 2011.

5. Кращі позакласні заходи. Учитель року. Вип.2. / Укладач Є.І.Науменко. – Х.: Видавнича група «Основа», 2008.

6. ПоповаО.А. Живлюще джерело. Кращі прислів’я та приказки українського народу. – Донецьк: БАО, 2008.

7. Україна. 101 старовинна легенда. / Автор-укладник ЛагуноваТ.І. – Х.: Веста, 2009.

Т. А. Горденко,

учитель фізики

Маловисківської гімназії

Маловисківської районної ради

Мораль і моральність – основні цінності

етики громадянськості

(година спілкування для учнів 6-7 класів)

Мета: формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; розвивати культуру мовлення, спілкування і поведінки учнів; виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

Обладнання: роздатковікартки, «дерево моральності»

Хід заходу

І. Організаційний момент

Здраствуй вересень, світлий вересень,

Руку дай!

Пахне м’ятою, стиглим вересом

Рідний край!

ІІ. Вступне слово вчителя

Здавна на Землі цінувалося праведне життя – життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, тактовні, вдячні, чесні, терпимі, щедрі. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів.

Сьогодні ми спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху доброти. А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до слова, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки.

III. Вправа «Встанови відповідність»

Пограємо у гру «Встанови відповідність». Ви маєте знайти початок прислів’я у лівій колонці, а його закінчення – у правій. (Учні отримують картки із завданням для виконання).

IV. Розглянемо ситуації та зробимо висновки

Клас об’єднаний у три групи. По закінченню виконання завдання представники груп повідомляють результати. Кожен учень може висловити свою думку.

Ситуація 1. Валя розбила мамину дорогу вазу, а сказала, що це ненароком зробив Кеша (собака). Ось їхній діалог:

– Мамо, а Кешка розбив твою вазу.

– Ох, негідник! Доведеться його покарати, а то ще більше нашкодить.

– А може, вибачимо. Він більше не буде.

– Ні, не проси.

– Добре, мамо.

Завдання:

1. Охарактеризуйте Валіну поведінку.

2. Поставте себе на місце Валі і скажіть, що б ви сказали мамі.

Ситуація 2. Павло отримав два бали із самостійної роботи з математики. Щоденник на оцінку не подав. На запитання тата «Як справи у школі?», відповів «нормально».

Запитання:

1. Чи можна вважати, що Павло обманув батька?

2. Що б ви порадили Павлові сказати вдома в такому випадкові?

Ситуація 3. Забігши першим до класу, Олексій побачив забутий кимось набір ручок. Він узяв його до рук і почав роздивлятися.

«Ух ти, який гарний, це твій?» – почув він раптом голос однокласника.

«Так. Це мені друг подарував на день народження».

Запитання:

1. Які погані вчинки зробив Олексій?

2. Як він може виправити свою помилку?

V. Вправа «Дерево моральності»

На дошці зображене символічне «дерево моральності» з трьома гілками «доброта», «чесність», «ввічливість» на яких висять «листя-правила». Учні по черзі знімають листя і пояснюють як вони розуміють ці правила.

1. Правила доброти.

Подивися навколо – хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.

Постав себе на місце іншого.

Зрозумій і виконай його бажання.

Прощай помилки іншим.

Принеси іншому радість.

2. Правила чесності.

Сказав – зробив.

Помилився – визнай.

Забув – попроси вибачення.

Говори те, що думаєш.

Не впевнений – не обіцяй.

Не можеш сказати правду – поясни, чому.

Не видавай чужу таємницю.

3. Правила ввічливості.

Ввічливість – це вміння поводитися так, щоб іншим було приємно, затишно з тобою.

Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, відходячи – прощайся.

Не капризуй і не бурчи. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

VI. Підсумок заходу

Щоб люди поважали вас, приязно ставилися до вас, завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості.

А зараз ви його сформулюєте. Отже, закінчіть речення: «Ставтесь до людей так, … (як ви б хотіли щоб вони ставились до вас)».

Список використаних джерел

1. Богусловська О. Про чесність і обман // Виховні бесіди. 5-8 класи.

2. Продан О. Світ не без добрих людей // Виховні бесіди 5-8 класи.

В. Г. Малишко,

учитель української мови та літератури Глодоської ЗШ І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради

Наш край у творахписьменників-земляків

(урок-літературна вітальня для учнів 5-8 класів)

Мета: ознайомити учнів із літературними творами письменників Кіровоградщини; формувати патріотичні почуття; виховувати любов до рідного краю, українського слова та почуття гордості за свій народ, свою культуру; удосконалювати навички виразного читання, пошуково-дослідницької діяльності.

Обладнання: виставка літературних творів письменників Кіровоградщини; презентація міні-проекту «Мотиви лірики Миколи Паскаря»; фотовиставка портретів письменників Кіровоградщини, вишита скатертина, букет із польових квітів та колосків.

Хід уроку

Вічно будь, квітуй, мій отчий край,

Зичу щастя й довгих літ пророчу!

С. Коляда

І. Емоційна та психологічна підготовка учнів до сприйняття теми уроку

Учитель. Любі діти! Знову впевненою ходою крокує Першовересень. Сьогодні він заглянув на кожне шкільне подвір’я, завітав до кожної української школи. І в своїй вишиваній різнобарвній торбинці приніс нам перший урок у цьому навчальному році. Мабуть, не треба бути провидицею, щоб дізнатися, чого найбільше хочуть сьогодні всі люди України. Звичайно, миру. Адже, саме мир, рідний край, дорогі люди поруч роблять нас щасливими.

Ми живемо в прекрасному куточку України – степовій Кіровоградщині. Її неозорі поля, тихоплинні ріки, чарівні краєвиди – усе це джерело натхнення для творчих людей. Тому ми сьогодні поговоримо про наш край у творах мистецтва, зокрема в літературі.

- Які види мистецтва вам відомі?

- Що таке література?

(Учитель ознайомлює учнів із темою, метою уроку, епіграфом).

ІІ. Поетична хвилинка

Учитель. Рідний край починається зі споришевої стежини біля батьківської хати, з невеличкої річечки в кінці городу, зі шкільного порогу, з маминої пісні і бабусиних казок. Ось які почуття пробудив рідний край у колишньої випускниці школи Вікторії Мохонько.

Моє село...

Село моє – красиве й рідне,

Село моє – як золоте,

Тут небо сонячне й погідне,

І зірка вранішня цвіте.

А в лузі при широкім полі

Висока й гарная росте

Зелена, оксамитова тополя

Й волошка синяя цвіте.

І все мені до болю рідне:

І луки, і поля, й долини,

І небо, сонячне й погідне

Моєї рідної Вкраїни.

(2005)

ІІІ. Робота над засвоєнням теми уроку

Учитель. Наше село Глодоси – колиска доброти, творчості, натхнення. На цій землі народжувалися і зростали талановиті і сильні духом люди. Усіх і не перелічити. Згадаємо лише, що за часів УНР в українську армію село відправило цілий полк вояків. Згодом він став називатися Глодоською дивізією, якою командував глодосянин Фока Мелешко. А легендарний останній отаман Холодноярської республіки Орел – не хто інший, як селянин із Глодос Герасим Нестеренко.

Такий рівень національної свідомості теж можна назвати свого роду скарбом. Але тут знаходили й справжні скарби…

Життя села описали в своїх творах Терень Масенко, Юрій Дмитренко-Думич, Фотій Мелешко, Поліна Страшнова, Микола Паскарь.

У Глодосах живуть роботящі, сильні та мудрі люди, які передають свої духовні скарби з покоління в покоління своїм дітям, щоб вони зберігали спадок наших предків. (Виступ учнів з повідомленнями про митців рідного села та їх твори).

Учень 1. Терень (Терентій) Масенко народився в Глодосах 10 листопада 1903 року. Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла неподалік сільського храму. Вона не збереглася, є тільки місце, де колись стояла батьківська хата поета. Нині лише ця назва та пам’ятна дошка про перейменування вулиці іменем Масенка на сільській амбулаторії через дорогу від церкви нагадують нам про славетного земляка.

Його дитинство було подібне до життя мільйонів дітей селянської бідноти. В автобіографічному вірші «Родословна» герой говорить, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько загинув під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей.

Коли заходила мова про школу чи навчання, Терень Германович з лукавою усмішкою оповідав про свої багаторічні «університети»: спочатку церковнопарафіяльна сільська школа, котру жартома називали «міністерською», потім Єлисаветградський педтехнікум, Глодоська гімназія (якої поет не закінчив), робітфак при Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, Харківський інститут народної освіти і, коли вже «школяреві» стукнуло тридцять літ, він ще здобував фах газетяра.

1930 року Масенко закінчив факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема при ЦК КПУ. Працював у редакціях ряду газет та журналів, а в роки Великої Вітчизняної війни – на радіостанції. Перша збірка поезій «Степова мідь» вийшла 1927 року. Свої твори підписував псевдонімами «І. Райд», «Степан Гармаш», «Тиміш Сурмач», «Теренцій».

Особливої уваги заслуговує пісенна творчість поета. На його вірші написано понад двісті пісень, романсів, хорів. Окремі з них увійшли до великої збірки «Хвилі дніпровські». Найкращі пісні творилися в щирій співпраці з П.Майбородою, Г.Верьовкою та іншими композиторами.

(Звучить пісня на слова Т. Масенка «Йде весна над нивами»).

Учень 2. Працював Терень Масенко також як нарисовець і автор книжок для дітей. Значне місце в творчості належить епічному жанру (роман у віршах «Степ»). Останні, видані за життя прозові твори, – есе та спогади про митців-побратимів. Помер автор уславленої «Пісні про Дніпро» 6 серпня 1970 року, похований у Києві.

На відзначення сторіччя від дня народження Тереня Масенка з Києва в Глодоси приїжджала його донька Лариса Масенко – одна з провідних сучасних мовознавців і популяризаторів української мови, відомий громадський діяч.

Читець 1. Степова волошка

Ти знову снилася мені.

Дитинство... Степ в росі...

Волошки вплетено рясні

В твоїй важкій косі...

І небо чисте й голубе

Над сном гарячих трав.

За сині очі я тебе

Волошкою назвав.

І зникла ти серед ланів

Не вчора, не торік...

А голос дальній твій дзвенів

У серці цілий вік...

Вишневий цвіт села Глодос

Я в сні лиш поверну.

В цвіту степів, у сяйві рос

Я чув тебе одну...

Через літа, шляхи круті

Мене ти не знайшла...

А ти завжди в моїм житті

Волошкою цвіла…

Читець 2. Пам’яті моєї матері

Там, де лягло Чорномор’я без меж

В білому осені злоті, –

Ти, моя мати, обніжком ідеш

Рідна, висока в скорботі.

Як ти пройшла із безхмарним чолом,

Боса – по стернях і росах?

Де ти лежиш у траві за селом

В тихих вишневих Глодосах?

Скільки за вік ти зв’язала снопів,

Скільки посіяла жита!

Нині лежиш ти в мовчанні степів,

Небом холодним укрита.

Ось я в далекі поїхав краї –

Й тут, серед темної ночі,

Сняться натруджені руки твої,

Сині зажурені очі.

Наче я знов на гарячих снопах

Плачу під спів жайворінка...

Тихо проходить в херсонських степах

Мати моя українка.

(1932)

Учень 2. Фотій Минович Мелешко народився 25 серпня 1889 року в селі Глодоси. Драматург, прозаїк, мемуарист, доктор філософії Українського університету в Празі. Брав активну участь у визвольних змаганнях доби УНР. З 1921 року перебуває в еміграції (Чехія, США). Автор епопеї з селянського життя «Три покоління» (1943 року), драми «Понад Дніпром» (1921 року), низки оповідань, фейлетонів, спогадів. Помер 6 грудня 1970 року в Америці. У своїй книзі «Три покоління» Ф.Мелешко постає перед читачем як поет степу, тонкий його знавець і поціновувач.

Ось епізод із повісті: «Сонце ген-ген підбилося на чистому небі. Блакить небесна, чиста, прозора, ніде ані хмариночки. Степовий вітер знесилився за це сухе Боже літо, і тепер десь лежить собі та відпочиває – ані дихне. Повітря чисте, незрівнянне своєю прозорістю. А був це осінній вересневий степ.

Лежить безмежний степ, лежить та дихає своїми могутніми грудьми, простягся та й відпочиває. Лінивим був у це літо степ. Розгнівалося на нього небо та й не поливало водою. Кволило волю небо сонцеві, яке й пекло ціле літо широкий степ. І лежить степ безмежний, мов мрія…»

Учитель. У розпал великої війни пише Мелешко свій твір про красу рідного степу, і болить його душа за рідним краєм, бо переймається його долею. Достовірно і вдало описує Ф.Мелешко і значні для глодосян події, зокрема коронацію царя МиколиІІ та смерть ОлександраІІІ. Цікавими є і спогади автора про освіту в селі Глодоси: «В Болотяному було тоді аж чотири школи – дві церковні та дві, так звані, «казьонні». В одну з таких шкіл і ходив Мася (Максим) – головний герой твору.

«Три покоління» – це дзеркало історії рідного села, тому цей твір варто прочитати всім. Тут ви знайдете прізвища багатьох глодосян, довідаєтеся про багато подій , які відбувалися в минулому.

Учень 3. (Виступ «Мотиви лірики Миколи Паскаря» учениці 8 класу Бусюк Валерії, яка зайняла ІІ місце в районному конкурсі-захисті міні-проектів (про поета глодоського краю та його творчість). У ході розповіді учениця показує презентацію міні-проекту).

Микола Михайлович Паскарь народився 9 лютого 1948 року в селі Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області. Мати була різноробочою в колгоспі. Закінчив вісім класів, але освіта зазначена як середня. Після восьмого класу пішов працювати в колгосп імені Фрунзе, був різноробочим. Вже в 1967 році закінчив курси водіїв і продовжив працювати водієм, не змінюючи роботу. Того ж 1967 року, був призваний в Радянську армію, де його відправили служити у Закавказзя. Після демобілізації повернувся до рідного села і продовжив працювати в колгоспі водієм. Таким чином пропрацював 44 роки. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Має двох доньок. У 2009 році при сільському Будинку культури був створений краєзнавчий музей, де почав працювати М.М.Паскарь. Саме він і дістав всі експонати, які знаходяться в ньому.

Почав писати у віці 53 роки. Перечитавши вірші Миколи Паскаря, ми зрозуміли, що людина ця дуже романтична. Він дорожить кожною миттю минулого та теперішнього. Також для Миколи Михайловича дуже важливе село, сім’я та життя, прожите в цьому селі. Це людина дуже широких та благородних поглядів, яка цінує життя та поезію. Звичайно, він знайомий з гумором, що добре виражено у віршах «Неуважна баба», «Заяче щастя», «Хвалькувата муха», «Метелик-невдаха», «Неуважний дід». Хоча краплина романтики в ньому теж присутня, а точніше його відчуття кожної хвилини цього дивного буття. Показано це у вірші «Подих весни». Перший подих весни, якої так довго чекали всі, перший подих життя, перші почуття, які прокинулися… Знайомі йому ніжні почуття виливає у віршах інтимної лірики, наприклад: «Горобці на калині», «Любов мінлива, як погода», «Не искушай», «Випробування розлукою», «Оманлива зовнішність», «Ангелу любви».

Звичайно, романтика, гумор та ніжні почуття важливі, але й не забуває про актуальні проблеми в нашому світі. Наприклад, проблема з землею, яка добре описана у вірші «Розмова з полем», «Земля горить».

У кожен свій вірш він укладає всю свою душу і не шкодує жодної краплинки для тих, хто буде читати та насолоджуватися його творінням.

Кажуть, оптимізм – одна із головних якостей українського народу. Микола Михайлович своїм життям доказує правильність цього твердження, адже на все у нього вистачає часу. Хоч Микола Михайлович на пенсії, але постійно в дії. З 2009 року при сільському будинку культури, створив краєзнавчий музей, в якому й працює до сих пір, шукає історичні пам’ятки і розширює колекцію музею. Саме цією роботою він розкриває секрети минулого нашого села, доносить їх до нас (нащадків), надіючись на те, що зможе передати хоча б якусь краплинку любові до нашої землі, що хтось зможе продовжити його працю, зберегти найцінніше, передати нащадкам – і тоді все, що він зараз робить, не буде марно. Що замість того, щоб піти до клубу, натанцюватися, випити пива та покурити, молодь направить свій погляд в інший бік, змінить свої пріоритети.

А ще Микола Михайлович захоплюється різьбярством та малюванням. Він виставляв свої роботи на виставках декоративно-ужиткового мистецтва. Ця людина має великий запас терпіння, чуйності та турботи про майбутнє наших односельчан. Він сіє зерно людських цінностей з надією, що воно проросте.

У характері Миколи Паскаря можна помітити сентиментальні нотки за минулим, це можна прослідити в:

Пісні про вчителя

Я часто повертаюсь в роки свої чудові,

До вчительки, якої сьогодні вже нема.

І сказані в дитинстві слова її пророчі,

Немов би нею сказані сьогодні ці слова…

Спогади про дитинство

Як хочеться часом буває

В дитинство своє повернутись,

Його чистоту кришталеву,

Хоч пальцем легенько торкнути…

Але й проблеми насущні він не обходить стороною і старається вирішити їх, говорячи до людей через свої вірші. Інколи поетичне слово може зробити більше, ніж купа пустих обіцянок. У вірші «Розмова з полем» він пише:

«Чому це ти, поле, засмучене стало?

Чому бур’янами позаростало?»

Микола Паскарь – це людина слова, честі, син рідної землі, яким можна і потрібно пишатися.

На даний момент книга «З любов’ю до рідної землі» – це єдина збірка, надрукована для громадського загалу. Його вірші часто друкувала районна газета. Автор має ще ненадруковані роботи, але поки що вони для нас не доступні, тому що для того, щоб надрукувати роботу, потрібна фінансова допомога, якої – немає.

Читець 3. Моє село

Я люблю це село, де родився колись,

Де зробив у житті перші кроки,

Де стежину топтав серед поля в степах,

Цю любов пронесу через роки.

Я люблю це село, неповторне село,

Де в музеї застигло минуле,

Де пори золотої дитячі роки,

Як зоря, що летить, промайнули.

Навесні все навкруг покрива цвіт садів,

Як фата покрива наречену.

Аромат полонить і п’янить солов’їв,

Які пісню ведуть нескінченну.

Віддзеркалює небо у зоряну ніч

Тихе плесо ставків серебристих,

Чистим росяним ранком розноситься спів

Невгамовних півнів голосистих.

Моє серце прискорює ритми в грудях,

Коли бачу тебе ще здалека.

Я на крилах любові до тебе лечу,

Як летить до гнізда свого вірний лелека.

Я вклоняюсь тобі і бажаю відтак

Чистоти твоїх вулиць широких,

Гарних білих осель, солов’їв у садах

І не старять нехай тебе роки.

Я люблю це село, що засноване там,

Де були лиш болото і оси.

Я люблю це село, моє рідне село,

Яке зветься незвично – Глодоси.

(Микола Паскар)

Учитель. Дорогі діти! Ви живете поруч таких талановитих людей, як М.Паскар, В.Мохонько. Глодоську землю оспівано в творах багатьох митців. Ви теж можете спробувати свої творчі сили, як це зробила Аліна Юрчик. Вона написала вірш «Мої Глодоси». Надаю їй слово.

(Учениця виразно читає вірш)

Мої Глодоси

Мій рідний край –це ви, Глодоси,

Моя заквітчана земля,

Яскраві сині небосхили,

А ще – золочені поля.

І ті чудові дні яскраві

Під сяйвом сонячних небес…

Все вирина в моїй уяві,

Такою бачу я тебе…

Глодоси – це земля дитинства

У розмаїтті кольорів,

В саду вишневому колиска

Й калина в кожному дворі.

Лани, гаї під синню неба,

Це рідна батьківська земля,

Мені інакшої не треба,

Люблю тебе, моя земля!

Учитель. Шановні діти! Ви підготували презентацію «Природа мого села». Давайте проглянемо і ще раз помилуємося красою батьківського краю.

(Перегляд презентації. Звучить пісня «Рідне село»).

ІV. Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

- На які роздуми наштовхнув вас сьогоднішній урок?

- Чи пригодиться почуте в житті?

- Як розумієте слова , що є епіграфом до уроку?

- Про яку Україну ви мрієте? Що для цього треба зробити?

Учитель. Любі діти! Сьогодні від кожного з нас залежить, якою буде наша Батьківщина в майбутньому. Чи проросте оте зерно любові, що посіяли митці слова у рідній борозні? Чи не перетворяться слова любові до рідної землі на звичайну банальність? Сподіваюся, що нове поколінняукраїнців, тобто ви, не тільки промовить своє вагоме слово, а й учинками доводитиме свою любов до рідної землі.

Багато митців присвятили свою творчість темі любові до рідної землі. Їх надбання не всі вам відомі. Тому пробуйте свої сили – досліджуйте творчість митців-земляків, цим ви збагатитеся духовно. Можливо, в недалекому майбутньому хтось із вас поповнить ряди таких творців, про яких ви сьогодні почули. Дякую вам за підготовку до уроку.

Список використаних джерел

1.КовирьовА. Фотій Мелешко. Революціонер, повстанський отаман, письменник. – Новоукраїнка, 2008. – 248 с.

2.ЛавріненкоБ.Г. Сторінки з історії села Глодоси. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2007. – 124 с.

3. Масенко Т. Роман пам’яті. – К.: Радянський письменник, 1970. – 379 с.

4.Масенко Т. Вибране. – К.: Дніпро, 1975. – 391 с.

5.Масенко Т. Вибране – М.: Сов. пис., 1978. – 215 с.

6.ПольченкоО.О. Глодоси. – К.: Радянський письменник, 1991. – 54 с.

7.МелешкоФ.Три покоління. – Нью-Йорк: Книгоспілка, 1959. – 307 с.

8.ХарьковаТ.І. З любов’ю до рідної землі. Поезії // ХарьковаТ.І., ПаскарьМ.М., ВасиленкоН.І. / Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2012 – 236 с.

Л.В.Колісник

вчитель української мови та

літератури Новоукраїнської

ЗШ І-ІІІ ступенів № 1

Новоукраїнської районної ради

Я – патріот своєї країни

(засідання дискусійного клубу для учнів 7 класу)

Мета: відверто висловлювати свої думки, захищати свої погляди, толерантно ставитися до переконань інших. Виховувати громадян-патріотів, здатних творити себе і своє життя.

Ведуча.

Ми живемо в Україні,

В золотій стороні,

Де джерела цілющі

Повнять сили земні.

Де у травах похилих

Зерноокий ромен,

Де нев’януча слава

Тихо світить з легенд.

Звучить музика (сл. В. Самійленка, муз. народна)

Наша славна Україна –

Наше щастя і наш край

Чи на світі є країна,

Ще миліша за наш край?

Учитель. Сьогодні Україна – незалежна держава. Нам вкрай необхідно переосмислити своє буття. Зламати стереотипи старого мислення, створити новий світогляд, по-новому продивитися до себе, на навколишній світ, на свою країну. І з гордістю сказати: «Я – українець, і це звучить гордо!» «Краще запалити одну свічку , ніж ганьбити пітьму». І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то в Україні запалає вогонь відродження.

Ведучий.

Україно моя, моя люба Вкраїно,

Чим я втішу тебе,

Чим тебе заспокою,

Чи про тебе розкажу, як тебе я люблю.

Учитель. А тепер відгадайте ключове слово. Воно є основою для розмови у дискусійному клубі.

Т А П

Р І О

М З И Т

Так, погляньте словник до зустрічі: патріот (гр. земляк, співвітчизник) – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові.

Ведуча. Від слова «патріот» утворено слово «патріотизм».

Учитель. Ось тлумачення слова «патріотизм». Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю народу, готовність служити її інтересам.

На часі. «Велике коло».

Учитель. Учні підготували крилаті вислови. Послухаємо, а потім обговоримо.

Найвищий патріотизм – безкінечне бажання добра батьківщині (М.Чернишевський).

Я повинен або жити для блага вітчизни, або загинути з нею разом. (Цицерон).

Любов до батьківщини породжує добрі звичаї, а добрі звичаї породжують любов до батьківщини (Монтеск’є).

Патріот – це людина, яка служить вітчизні (М. Чернишевський).

Забудеш край рідний – висушиться твоє коріння (П. Тичина).

Після обговорення. Звучить пісня Тараса Петриненка «Україна» («Дороги іншої не треба…»).

Учитель. Усі ми любимо свою Вітчизну. І патріот – людина, що любить і поважає рідну землю, шанує її традиції. А тепер назвіть людські цінності.

П – привітність

А – активність

Т – терплячість

Р – радісність

І – ініціативність

О – обов’язковість

Т – творчість

Наведіть , будь ласка, приклади патріотизму з літератури, кіномистецтва, історії (відповіді учнів).

Сьогодні ми проведемо диспут «Я – патріот своєї країни» Перш за все повторимо правила проведення диспуту, яких потрібно дотримуватися.

Правила проведення диспуту:

1. Перш ніж сперечатися, подумай над темою диспуту.

2. Сперечайся чесно, щиро, зрозуміло, впевнено висловлюй свої судження і положення, які ти маєш захищати або доводити їх правильність.

3. Переконливим доказом, кращим засобом заперечення є точні і аргументовані факти.

4. З великою повагою стався до думок співрозмовників.

5. Не перебивай виступу «противника».

6. Закінчуючи виступ, сформулюй висновки.

Учитель. Отже, розпочнемо. На черзі прийом «Графіті» – обмін інформацією до її глибокого усвідомлення. Обговоримо опитування школярів нашої школи: 67% – вважають, що вони є патріотами.

Друзі! Нас хвилює це питання, чому ж 33% учнів не змогли дати відповідь. Висновки у кінці нашого диспуту допоможуть школярам визначитись.

- Чи актуально зараз бути патріотом?

- Чиє зараз патріоти, хто вони?

- Чи потрібні державі патріоти?

- Що таке український патріотизм взагалі?Як його розуміти, в чому він проявляється?

Учні (після обговорення даних питань).

1. На мою думку, патріотом є той, хто знає свій рід, свою історію, має національну самосвідомість.

2. Патріотизм як любов до свого народу, Батьківщини є справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення.

- Чи є патріотизм як риса – цінністю для вас?

- Як ви відчуваєте своє українство?

- Що для вас означають слова «думай по-українськи?»

- На вашу думку, що могло б об’ єднати українців.

Учні.

1. Сила держави – в її патріотах. Об’єднати може національна ідея усвідомлення України як часточки свого «я», а себе самого як часточки України.

2. Україну треба любити такою,яка вона є.

3. Національний ідеал – «Україна – це я».

4. Треба сповнитися Україною, пропустити її крізь своє «я». Це означає – піднести й прийняти її такою, яка вона є.

5. Треба наповнити себе Україною, бути готовим зробити патріотизм своєю потребою.

6. Треба полюбити свою землю з її дивовижною природою, історичними цінностями, надзвичайно гарними містами й колоритними селами.

Учитель. Давайте підсумуємо,які риси повинні бути у патріота.

Прийом «Зірка розуміння»

Україна повинна бути

Порядність і моральність єдиною і цілісною

Гордість за державу. країною.

Головна мета - Треба вірити в нашу

зробити життя в нашій країні комфортним. Україну.

Підсумок заходу.

Патріот своєї країни:

- Відгукується на потреби людства.

- Вірний Україні.

- Здатен любити Україну і свій народ.

- Послідовний у своїй діяльності.

Ведуча.

Нашому роду – нема переводу,

Хай доля єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братню згоду,

Бо ми патріоти своєї землі.

Учитель.

Ти, мій хлопче, – українець,

Ти запам’ятай.

Ти, дівчино, – українка,

Теж не забувай.

Вирине стежина рідна

З теплої трави…

Наша мати – Україна,

Не забудьте ви!

Список використаних джерел

Авторські матеріали Крецул Людмили Іванівни

Т. І. Гільщанська,

учитель математики

Долинської ЗШ І-ІІІ ступенів №1

Долинської районної ради

З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ

(урок-зустріч з митцями-аматорами Долинщини для учнів 8 класу)

Мета і завдання: зацікавити творчістю талановитих поетів-земляків, розкрити самобутність їх віршів, викликати бажання більше дізнатися про рідний край та людей, які його уславлюють; розвивати вміння виразно читати поетичні твори, сприяти вихованню любові до рідного краю, плекати почуття гордості за наших земляків

Обладнання: проектор, презентація «Сузір’я Долинщини», літературно- музичний альманахи «Сузір’я Долинщини», випуск 1 та випуск 2, запис мінусовки пісень.

Підготовка заходу: 2-3 учні готують презентацію про поетів Долинського краю, 2 учнів готуються до декламування віршів, група учнів готується до виконання пісень

Гості: місцеві поети і письменники, члени об’єднання «Сузір’я Долинщини»: Бєлова Марина – голова об’єднання, Бугрій Валентина, Герасименко Володимир, Гузнак Наталія, Яремчук Володимир і юна поетеса Анісімова Катя.

Маленька наша станція Долинська.

Містечко провінційне у степах.

Стара тополя. Мамина колиска.

Високе небо. Одинокий птах.

Т. Журба

Хід уроку

І. Мотиваційна діяльність

Сьогодні ми поговоримо про наше місто, про те, які люди в ньому жили і живуть тепер. Познайомимося із талановитими, обдарованими людьми, які прославляють наш край у творах мистецтва. Своєю творчістю вони нівелюють значну кількість негативів нашого життя, зближують і надихають людей. Недарма великі кажуть, що краса врятує світ і що все минуще, а музика – вічна.

Які асоціації викликає у вас словосполучення «Таланти Долинського краю»?

ІІ. Осмислення

Ви надали велику інформацію про митців нашого міста. Але такою інформацією дуже важко скористатися. Її необхідно згрупувати. Для цього слід визначити підстави, відповідно до яких отримані дані можна розбити на групи.

(На дошці формуємо структурно логічну схему).

ІІІ.Представлення презентації «Сузір’я Долинщини» учнями-дослідниками.

Слайд1. Любов Баранова. Народилася в селі Гурівка. Закінчила нашу Долинську школу №1. Поезією захопилася з юних літ. Видала 6 поетичних збірок: «Воскресаю в степах», «Пелюстки любові», «Сонячні стежини», «На крилах світлої мети». (Учения читає вірш Любові Баранової).

Слайд2. Михайло Родинченко. Поет. Закінчив Чернігівський педагогічний інститут імені Т.Г.Шевченка за фахом учителя молодших класів. Працював класним керівником у навчальних закладах Долинського району. Бере активну участь у літературному житті Кіровоградщини. Учасник з’їзду письменників України, Всесоюзної наради молодих літераторів (1975). Друкувався в колективних збірниках «Повноліття», «Там, де Ятрань», журналі «Дніпро», газетах «Літературна Україна», «Радянська освіта», в обласній та районній пресі. Його вірші покладено на музику московським композитором О.Флярковським і самодіяльним композитором О.Лисенко з Олександрівки. Автор збірок «Селянко, матінко» (1994), «Через всі розлуки» (1997). Нині на пенсії, проживає в Олександрівці.

Слайд3. Марина Бєлова. Голова літературно-мистецької асоціації «Сузір’я Долинщини»; композитор; директор Долинської музичної школи, викладач вищої категорії, вчитель-методист. Автор трьох збірок пісень «Долинська – квітка степу», «Україна – люба мати», «З долонь моїх зростає доброта».

Народилася 27 травня 1959 року в м.Кривий Ріг. Закінчила музичну школу №2, Криворізьке музичне училище, Одеську консерваторію ім.Нежданової по класу музикознавство та фортепіано.

Працювала в Уманському училищі. У Долинському районі – з 1989 року. Спочатку працювала директором Марфівської музичної школи. Там і почала писати ліричні пісні про рідний край для дітей на вірші місцевих поетів: М.Родинченка, Л.Баранової, Л.Четверик, кіровоградських поетів А.Корінь, Л.Ніколаєвскьої, С.Барабаш.

Її пісні – лауреати обласних і всеукраїнських конкурсів. Їх співають на концертах, в школах, звучать вони і на радіо.

Започаткувала в Долинській проведення відкритого районного дитячого естрадно-хореографічного фестивалю «Квітки степу» та фестивалю авторської музики і поезії «Долинський листопад».

(Звучить пісня «Долинська – квітка степу». До 40-річчя м. Долинської, слова М.Родинченка, музика М.Бєлової.)

1. Тут минулих віків неповторні сліди,

Тут цвіло-відцвіло стільки весен бузково!

Рідне місто моє, ти завжди, ти завжди

Відгукнешся, засяеш в душі веселково.

Приспів:

Долинська – квітка степу,

Чарівна, золота

Хай щастить тобі в усьому.

Та й на всі літа!

2. Підіймалось, росло у звитяжних трудах –

Через біль і печаль, через сльози вдовині.

Будуть, будуть світить і в прийдешніх віках

Ювілеї твої зоряні, солов’їні.

Приспів:

3. Не покинем тебе ми у скруті-біді,

Мов пташа та співучі у зелен-діброві.

Рідне місто моє! Ти повік молодій,

Колисай наші долі в добрі і любові.

Приспів:

Слайд4. Наталія Гузнак. Народилася в місті Долинська. Член творчого об’єднання «Сузір’я Долинщини». У її віршах ніжна краса весни і тихий сум осені, велич і ніжність природи, щирі людські почуття.

Слайд5. Володимира Герасименка добре знають учасники щорічного свята «Долинський листопад», яке проводиться творчим об’єднанням «Сузір’я Долинщини», куди поет входить, знають воїни-інтернаціоналісти, перед якими його виступи стали традиційними, знають культпрацівники району, бо він і серед них – давно недругорядна особа, добре знають і люблять в Першотравневому, де він керує фольклорним колективом «Степівчанка». (Учень читає вірш В.Герасименка).

Серед степів безмежних у мальовничім краї,

де не стихає гуркіт невтомних залізниць,

Долинська, рідне місто, весною розквітає,

втопаючи в садочках і в купелі зірниць.

Це край відомих людям Макаренка й Тесленка,

Давидова земля це, де рукотворний ліс.

І пам’ять тут увічнена великого Шевченка,

(так звалось наше місто у недалекі дні).

Приваблює гостинно проспект центральний міста,

відомий ще недавно, як вулиця вождя.

І барвами стрічає і грає променисто

новий мікрорайон Вас – омріяне дитя.

Обніме залюбки вас ставка блакитне плесо,

І пригостить вас киснем наш залізничний парк.

І «Барва» вас прибавить вітринами прогресу,

запросить вас на каву вечірній кафе-бар.

Тобі лиш пів ста років. Тобі, Долинська, жити!

І слово я промовлю відверте, хоч просте:

Усім бажаю щастя! Творити і радіти!

Із ювілеєм, місто, чарівне, золоте!

Слайд 6.Черниш Михайло Сергійович. Народився 17.10.1939 року в селі Спасово Новгородківського району Кіровоградської області. Працюючи в редакції Долинської районної газети, М. Черниш очолював літературну студію «Струмок», яка дала дорогу в літературний світ Івану Грищенку, Тамарі Журбі, Михайлу Родинченку, Василю Журбі. Вони стали членами Спілки письменників України. (Учні виконують пісню« У Долинській весна», слова М.Черниша, музика В.Баришніка)

1. Весна, як ласка материнська,

У кожнім серці оживе.

Одягне зеленню Долинську –

Красиве місто степове.

Приспів:

Це місто ім’я пані носить,

Це місто дуже гарних пань.

До нього мчать електровози

З гудками внутрішніх питань.

2. Через літа ми знов і знову

Приходим з трепетом сюди,

На тиху вулицю соснову,

Що манить юністю завжди.

Приспів

3. Весна, як рідний голос неньки,

Крізь роки ніжно нас зове.

Сюди, в «Веселі Боковеньки»,

Сюди, в безмежжя степове.

Приспів

4. І хай ростуть мікрорайони,

Встає гірчичний комбінат,

Та наше місто в квітах тоне,

На його вулицях весна.

Приспів

Учитель.Сьогодні ми лише доторкнулися до двох граней (поети і композитори) багатогранного творчого життя нашого міста і познайомилися із творчістю тільки декількох із них. До нас сьогодні в гості завітали місцеві поети і письменники, члени об’єднання «Сузір’я Долинщини»: Бєлова Марина– голова об’єднання, Бугрій Валентина, Герасименко Володимир, Гузнак Наталія, Яремчук Володимир і юна поетеса Анісімова Катя надаємо їм слово. (Виступи членів об’єднання «Сузір’я Долинщини»).

IV. Рефлексія. Технологія «Мікрофон».

- Що найбільше запам’яталося особисто кожному сьогодні на уроці?

- Як ви вважаєте, чому епіграфом до нашого уроку стали саме ці рядки Тамари Журби?

Учитель. Сьогодні ми з вами перегорнули перші сторінки літературно-музичного альманаху. Ми дізналися про поетів та композиторів нашого міста. Але наше дослідження триватимуть. Ми йдемо далі.

V. Творче завдання.

Розпочати творчо-пошукову роботу за напрямами:

- художники;

- скульптори;

- народні умільці

Список використаних джерел

1.«Сузір’я Долинщини» літературно-музичний альманах. – Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2011.

2.«Сузір’я Долинщини» літературно-музичний альманах. – Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2013.

3.Піснями сповнена душа. Музична збірка / Долинська: Баришнік В.В., 2007.

4.ГерасименкоВ. Славен день прийдешній. – ТОВ «Поліграф-сервіс», 2013.

В.Д.Криволапова,

учитель математики та інформатики Созонівського НВК «ЗШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» Кіровоградської РДА

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЛЮДИНИ – НАЙВАЖЛИВІША УМОВА МИРУ І ЗЛАГОДИ В СІМ’Ї, КОЛЕКТИВІ, СУСПІЛЬСТВІ

(година спілкування для учнів 8 класу)

Толерантність - це найважливіша складова виховання, що передбачає залучення до національних духовних цінностей, до загальнолюдських знань, до єднання культур, що формує світогляд підлітків.

Мета: познайомити вихованців з поняттям «толерантність», виявити основні риси толерантності, сформувати правильне уявлення про толерантну поведінку; виховувати почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій і культури різних народів; виховувати інтернаціоналізм, комунікативну культуру спілкуванні і взаєморозуміння; продовжити формування толерантного відношення однокласників між собою; сприяти розвитку у вихованців самосвідомості; розвивати у вихованців терпимість до відмінностей між людьми.

Обладнання: персональний комп’ютер, проектор, екран.

Матеріали до години спілкування: презентація, методична розробка заходу.

Оформлення кабінету: глобус, географічна карта світу; макет дерева толерантності, плакат «Квітка толерантності».

Хід заходу

Слово учителя. (слайд 1) Я вітаю гостей нашого заходу! Наша зустріч присвячена тому, щоб вчитися жити разом, приймаючи один одного такими, які ми є, вчитися розуміти один одного.

«Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини»,– сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» крутим. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми. Тому тема нашого заходу «толерантність». Звичайно, це слово можна і не знати, але у сучасному світі, де вам належить жити, ви ще не раз почуєте його. У житті людина спілкується з представниками різних національностей, культур, конфесій, соціальних шарів, тому важливо навчитися поважати культурні цінності як свого народу, так і представників іншої культури, релігії.

І ви, напевно, відчуєте себе незручно, якщо не знатимете значення цього слова. Що означає слово толерантність?

(Виступи учнів).

- tolerance (англ.) – готовність бути терпимим, поблажливим; бути терпимим, дозволяти існування різних думок без їх дискримінації; (слайд 2)

- tolerenz (німець.) – терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки; (слайд 3)

- tolerance (франц.) – переконаність в тому, що інші можуть думати і діяти в манері, відмінній від нашої власної; (слайд 4)

- tolerencia (испан.) – здатність приймати ідеї або думки, відмінні від власних; (слайд 5)

- kuan rong (китайс.) – приймати інших такими, які вони є, і бути великодушними по відношенню до інших; (слайд 6)

- tasamul (араб.) – поблажливість, милосердя, всепрощення, уміння приймати інших такими, які вони є, і прощати; (слайд7)

- толерантність, терпимість (укр.) – уміння терпіти (витримувати, виносити, миритися з чим-небудь), приймати/визнавати існування кого-небудь, примиряти, приводити у відповідність з самим собою по відношенню до кого-небудь/чому-небудь, бути поблажливим до чого-небудь/кого-небудь. (слайд 8)

Учитель. В різних країнах визначення різні. Діти, а як ви думаєте, яке слово є ключовим для поняття толерантність? Звичайно, це слово терпимість. (слайд 9)

Учень. Набирає оберти третє тисячоліття. Прогрес невблаганно рухається вперед. Техніка прийшла на службу людині.

Учениця. Здавалося б, життя повинне стати розмірене, спокійніше. Але ми все частіше і частіше чуємо слова: біженець, жертва насильства.

Учень. Останніми роками спостерігається катастрофічне зростання всіляких форм асоціальної поведінки.

Учениця. В сьогоднішньому суспільстві відбувається активне зростання екстремізму, агресивності, розширення зон конфліктів. Росте кількість антигромадських молодіжних організацій, що залучають молодь до екстремістських угрупувань. Люди перестають бути терпимими!

Учитель. А ви знаєте, що 16 листопада жителі багатьох країн світу відмічають Міжнародний день толерантності або День терпимості.

Учень. Це свято було засноване в 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. День терпимості присвячений дотриманню прийнятої в 1995 році Декларації терпимості. (слайд 10)

Учениця. Його мета полягає в тому, щоб зменшити по усій планеті випадки прояву насильства і екстремізму.

Учитель. Поняття толерантність дуже широке. Давайте подивимося, які види толерантності бувають. (слайд 11)

Як ви думаєте, для нас з вами, що мешкають в невеликому селищі, є який вид толерантності буде найбільш близьким і чому? Для того, щоб бути терпимішими до людей інших національностей, потрібно багато знати про особливості різних культур, багато читати, цікавитися. Прав був критик XIXстоліття Микола Добролюбов, що сказав «людина, що ненавидить інший народ, не любить і свій власний».

Гра «Давайте привітаємо один одного» (слайд 12)

- скласти руки (як в «молитві») на рівні грудей і вклонитися (Японія);

- потертися носами (Нова Зеландія);

- зібрати один одному руки, стоячи на великій відстані один від одного (Великобританія);

- міцно обнятися і три рази поцілувати один одного в щоки (Росія);

- показати язик (Тибет);

- дуже міцно зібрати один одному руки, стоячи близько один до одного (Німеччина).

Учитель. Чи Може одна релігія заважати інший? Ні, у кожної релігії є свої особливості, і їх навчання корисні. Нам важливо використати моральні цінності релігій народів, не протиставляти їх, а вивчати. Ми живемо в одному великому будинку – Україна. У нашій країні дружать між собою люди різної національності. «Аукціон знань» (слайд 13)

- Хто є основоположником мусульманської релігії? (Мухаммед).

- Назвіть священну книгу мусульман. (Коран).

- Хто є основоположником християнської релігії? (Ісус Христос).

- Назвіть священну книгу православних. (Біблія).

- Назвіть морально-етичні норми православ’я? (Заповіді).

Ці релігії закликають людей бути добрими, поважати один одного. Що потрібне людині в епоху глобалізації? Звичайно, толерантність.

Учень: Німецький художник Хельмут Лангер створив емблему Толерантності: (слайд 14)

- Толерантність - це пробачення.

- Толерантність - це співчуття.

- Толерантність - ця повага прав інших.

- Толерантність - ця співпраця.

- Толерантність - ця повага людської гідності.

- Толерантність - це дружба.

- Толерантність - це гармонія в різноманітті.

- Толерантність - мир і згода.

- Толерантність - милосердя.

Учитель. Толерантність – це поняття зустрічається щодня. Воно повсякденне. У кінці 60-х років в Німеччині був створений плакат. Його створювали філософи і активісти молодіжних рухів 1968 року.

Ведучий. Що ж є цим плакатом? Це всього сім рядків, написаних як би від руки.

Ведуча. «Твій Ісус – єврей. Твій автомобіль – японський. Твоя кава – бразильська. Твої цифри – арабські. Твої букви – латинські. Твоя демократія– грецька. Твій сусід після цього всього – лише іноземець».

Учитель. Концепція плакату полягає в тому, що людина завжди користується культурними досягненнями, досвідом інших націй (букви, цифри, демократія); повсякденними працями інших народів (каву вирощують в одній країні, відпустку проводять в інших країнах, користуються автомобілями різних країн). Чи можна при цьому дивитися звисока на людей інших національностей і іншого кольору шкіри?! Добре або погано, що усі ми різні?

Ведучий. Бути толерантним – означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує. Всі – ми різні, усі ми – рівні!

Ведуча. Толерантність – визнання, повага і дотримання прав і свобод усіх людей без розрізнення соціальних, релігійних, етнічних і інших особливостей.

Учитель. Останнім часом спостерігається катастрофічне зростання всіляких форм асоціальної поведінки. У одних ситуаціях людина поступає правильно і проявляє свої хороші якості, але іноді буває і навпаки.

Інсценізація про терпиме відношення до людей.

Йде погано одягнений чоловік. Йдуть юнак і дівчина. Чоловік падає, травмує ногу, тихенько стогне, в очах – сльози.

Дівчина. Почекай, я підійду до нього.

Юнак. Не потрібно. Він брудний, ти підчепиш заразу.(Хапає за руку).

Дівчина. Відпусти. Бачиш, у нього зламана нога. Дивися, у нього кров на штанині.

Юнак. А нам-то що? Він сам винен.

Дівчина. Відпусти мою руку, ти робиш мені боляче. Йому потрібна допомога.

Юнак. Говорю тобі: він сам у всьому винен. Працювати потрібно, а він жебрачить, краде, пиячить. Навіщо йому допомагати?

Дівчина. Я все одно підійду. (Вирвала руку).

Юнак. Я тебе не пущу. Ти – моя дівчина і не смій спілкуватися з «всякими».

Дівчина. Та як ти можеш? Йому боляче! (Відштовхнула хлопця і підійшла до чоловіка). Що з вами? Що з вашою ногою?

Чоловік. Я зламав її, кров у мене. Я не знаю, що робити і де в цьому місті лікарня. Я не звідси. Мені дуже боляче.

Дівчина. Треба викликати «швидку». Послухай, у тебе немає мобільного телефона? (Хлопець промовчав) Йди звідси! Ніколи більше не дзвони мені і не приходь! Я більше знати тебе не хочу.

Юнак. Невже ти із-за якогось бомжа, алкоголіка можеш так поступити? Безглузда! Ти пошкодуєш про це! (Хлопець йде).

Дівчина. У вас відкритий перелом. Потерпіть! Я викличу швидку. (Відходить).

Чоловік. Дівчина! Спасибі вам! (Дівчина обернулася і посміхнулася). Ви обов’язково знайдете собі щастя!

Учитель. Хто вчинив благородно? А як би ви вчинили? Зробивши добро, людина сама стає краща, чистіша, світліша. Якщо ми будемо уважні до будь-якої людини, з якою вступаємо у взаємодію, будь то випадковий супутник, бродяга або друг, – це і буде прояв доброти.

Учитель. Які ж риси повинна мати толерантна людина, а які риси людини заважають бути таким?

Бліц-вікторина «Толерантна і не толерантна людина» (два учні прикріплюють на стенд листочки з характеристиками)

Учитель. Толерантна людина. Які особливі якості повинна мати така людина? Доповніть фразу «Я…».

Учень. Я… (слайд 15)

- терпимий і терплячий;

- зважаю на чужі думки і інтереси;

- умію вирішувати конфлікти шляхом переконання і взаєморозуміння;

- привітний і дбайливий, ввічливий і делікатний;

- поважаю оточення і шанований ними;

- поважаю права свої і інші, умію слухати і чути;

- дбайливий, співчуваючий;

- патріот своєї школи, міста, України, піклуюсь про їх процвітання;

- людина, що береже природу і культуру;

- працелюбний, успішний, незалежний, щасливий.

Учитель. Толерантна сім’я. Які якості повинна мати така сім’я, ваша сім’я? Продовжте фразу «В моїй сім’ї…».

Учень. В моїй сім’ї… (слайд 16)

- усі терпимі і терплячі;

- здорові, добрі, люблячі;

- поважають, розуміють, підтримують один одного;

- оточують один одного турботою;

- уважні, чуйні, цікавляться планами і турботами один одного;

- успішні, незалежні, щасливі.

Учитель. Толерантне село. Чим же повинне відрізнятися таке селище, наше село? Закінчите фразу «В моєму селі…».

Учень. В моєму селі… (слайд 17)

- перехожі доброзичливі, ввічливі;

- вулиці, двори і парки чисті, доглянуті;

- річка і повітря чисті, природа здорова;

- школа простора, світла;

- учителі розумні, добрі, справедливі, обізнані.

Учитель. Толерантна країна. Що ж такого особливого повинно бути в такій країні? Продовжте фразу «В моїй країні…»

Учень. В моїй країні (слайд 18)

- влада справедлива, професійна, відповідальна, така, що піклується про своїх громадян;

- усі громадяни - патріоти своєї країни, вільні, поважаючі права свої і інших, цінують добросусідські стосунки, мир і повагу, право кожного бути самим собою;

- країна співпрацює з іншими країнами світу, зберігаючи мир і дружбу у всьому світі.

Ведуча. Ми більше отримаємо, чим віддамо, якщо частіше згадуватимемо про те, що нас сполучає, про те, що людина стає Людиною тільки завдяки іншій людині.

Учитель. Наш клас – це маленька сім’я. І хотілося б, щоб в нашій сім’ї завжди панували повага, взаєморозуміння і не було б сварок. А що ж для цього треба? Ми з вами спробуємо «виростити» дерево толерантності, на листочках якого ми залишимо свої побажання і малюнки. (Слайд 19)

Візьміть по листочку і напишіть на них, що потрібно зробити, щоб наш клас, наша школа, наше село стали планетою Толерантності. Потім листочки і малюнки прикріпіть на наше дерево Толерантності.

Учитель. Так що ж таке толерантність? Що нового дізналися? Відчувати, думати, любити, як інші, серцем уміючи зрозуміти солідарність.

Зовсім відкинути: «Вони не такі!». Цьому учить нас толерантність.

Учитель декламує вірш «Толерантність врятує світ». (Слайд 20)

Толерантність врятує світ

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіти перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

Нехай кожен з нас, нехай наш клас, наша школа, наше село і наша Україна завжди будуть островами толерантності для усіх жителів великої планети Земля.

Рефлексія. Тепер попрошу усіх встати в коло дуже тісно один до одного, покладіть руки один одному на плечі, підніміть праву ногу і витягніть її до центру кола, і по моїй команді усі роблять крок всередину, і хором весело скажемо: «Якщо кожен один до одного буде терпимий, то разом ми зробимо толерантний наш світ!» (повторити 3 рази) (Слайди 21, 22)

Список використаних джерел

1.ГриваО. Толерантність як цінність освіти й виховання в християнській та мусульманській традиціях / О. Грива // Вища освіта України. – 2007. – № 1. – С.112-116.

2.Декларація принципів толерантності // Освіта України. – 2003. – 7 листопада – С. 4.

3.КорженкоК. Що таке толерантність?: Педагогіка толерантності / Катерина Корженко // Педагогіка толерантності. – 2006. – № 2-3. – С. 6.

http://tolerantnost.21309s01.edusite.ru/p1aa1.html

http://lasius.narod.ru/images/toler1.htm

http://garmonija.ucoz.ru/publ/1-1-0-8

http://www.ug.ru/issue/?action=topic&toid=4040

http://nsc.1september.ru/2002/21/7.htm

http://malmyzh-sc1.ru/content/view/26/1

http://tolerance.fio.ru/forum.php.

http://kins07-oremif-nikol.narod.ru/p55aa1.html

http://www.tolz.ru/library/?id=649

Л. В. Талашкевич,
учитель англійської мови,

керівник євроклубу «Веселка» Новоукраїнської ЗШ І-ІІІ ступенів № 8 Новоукраїнської районної ради

WORLD OPENS UKRAINE, UKRAINE OPENS WORLD

СВІТ ВІДКРИВАЄ УКРАЇНУ, УКРАЇНА ВІДКРИВАЄ СВІТ

(Round table discussion for 8-9th form)

Aim: to develop critical thinking, ideas about European integration.

Objectives: - introducing and practicing new vocabulary;

- revising previously taught vocabulary;

- introducing a new grammatical point;

- introducing new functional language;

- developing speaking skills – fluency/accuracy practice/ consolidating recently taught language;

- to create a relaxed, non-threatening atmosphere in the classroom;

- to prepare for a discussion by making notes;

- to participate in a discussion, expressing opinions, agreeing or disagreeing;

- to listen for expressions of agreement or disagreement in a conversation.

Materials to be used: Handouts on the topic, PP presentation, Forum magazine

Procedure:

1. Warming up: Complete information/listening/

1) Kirovohrad region is…

2) The present borders of Kirovograd Region…

3) In Heraldry the picture of an eagle is…

4) During the last decade deposits of gold

5) The economy of Kirovograd Region is…

6) The history of the city foundation… etc.

2. Brain storming:

- Can we consider our region to be economically developed?

- Can you prove this?

- Can our region exist without relations with other regions?

- What are the challenges every country faces in this century?

- What are the ways to avoid crises in our globalized world?

3. Introduction to the round table discussion

Teacher.Today we’ll try to learn about the way our region coped on the way to Europe. We’ll listen to information on the Assembly of European Regions. And after figuring out all the information you are to be ready to answer the question: What are the perspectives of Kirovohrad region?

Logo of the Assembly of European Regions

Info#1 The Assembly of European Regions (AER) is the largest independent network of regional authorities in wider Europe, bringing together over 250 regions from 35 countries along with 16 interregional organisations. AER is the political voice of its members and a forum for interregional co-operation.

On 15 June 1985, at Louvain-la-Neuve (Walloon Brabant), 47 Regions and 9 interregional organisations founded the Council of the Regions of Europe (CRE), which would later become the Assembly of European Regions in November 1987 at the second General meeting of the Regions of Europe in Brussels.

Info#2 AER Priorities

- Promoting the modernisation and internationalisation of regional governance.

- Promoting innovation, growth and employment in Europe’s regions.

- Addressing the challenges of demographic change, migration, health and social exclusion.

- Ensuring sustainable development and combating environmental degradation.

- Developing democracy through diversity, and promoting diversity in culture, media and education.

- Creating a secure environment for citizens.

Info#3 AER’s mission is to:

- Promote the principle of subsidiarity and regional democracy;

- Increase the regions’ political influence within the European institutions;

- Support the regions in the process of European enlargement and globalisation;

- Facilitate interregional cooperation across wider Europe and beyond.

Info#4 On November 24, 2005, our Kirovohrad region became a member of the Assembly of European Regions. The Assembly took place in Strasbourg, France. The General Assembly was devoted to the subject of innovations and creativity in Europe.

Info#5 Since 2005 the official delegation from our region have been participating in the meetings of The Assembly of European Regions. A great variety of important topics have been discussed during these years. Among them are the following: regional aspects of energy-saving technologies, integration, identity and the part regions play in European construction, as well challenges as for strategy of European development till 2020 and many others.

Info#6 Kirovohrad maintains economic and cultural relations with near and far foreign countries. We use best practice, new technologies and we are ready to share our achievements. Kirovohrad has long-term friendly relations with some Russian cities, especially with Moscow and Vologda. Many joint projects have been implemented together with Lower Silesia province of the Republic of Poland.

Info#7 The Charity Foundation “Humanitarian Aid to Eastern Europe” favoured establishing close friendship between Kirovohrad and Bremerhaven (Germany). Many collectives from Germany, Poland, Slovenia, and Serbia come to our city to take part in the international festivals, such as “Art unites children” and “Children of Europe under one roof”. The Kirovohrad city mayor Oleksandr Sainsus often represents our state in the Congress of local and regional authorities in Europe as a member of the Ukrainian delegation, creating new opportunities for further development of partnership and collaboration with cities in other countries.

4.Discussion. Socratic Questions

- Have you got an idea about the Assembly of European Regions?

- What are the AUR’s priorities?

- How long was our way to the membership in this organization?

- How would you evaluate the participation in this organization?

- Would you explain why it is necessary or beneficial, and who benefits?

- Can you name spheres of interests of our region?

- Why do you say that?

- How does this relate to our discussion?

- What would be an alternative?

- What is another way to look at it?

- What are the strengths and weaknesses of our cooperation?

- What generalizations can you make?

- What was the point of this question?

- Why do you think I asked this question?

5.Summing up.

6.Home assignment: write an essay on the topic “Twin city of Kirovohrad”

Н. А. Репецька

директор ЗШ І-ІІІ ступенів № 7

імені О. С. Пушкіна

Кіровоградської міської ради

В. В Чернецька,

учитель світової літературиЗШ І-ІІІ ступенів №7

імені О. С. Пушкіна

Кіровоградської міської ради

«Ось такі з тобою ми, земляче…»

(розробка першого уроку 2014-2015 н.р.для учнів 8-11 класів)

Мета: познайомити учнів з найкращими представниками України в світі, які є гордістю, славою та духовним надбанням нації; дібрати матеріали про українців, що уславили Україну - «другу» батьківщину, залишаючись за духом українцями; довести, що етнічні якості українця пройшли випробування часом, обставинами та посіли вищі щаблі серед людських цінностей, визнаних людством; формувати в учнів почуття особистої відповідальності та гордості за долю своєї держави та українського народу, ціннісне ставлення до суспільства, мови, сім’ї, самого себе; розвивати критичне мислення та мовлення старшокласників.

Обладнання: державні символи України; зображення дерева на кронах якого розміщуватимуться фотографії діячів культури, спорту, науки та техніки; інформаційно-освітні ресурси.

Форми роботи: групова, фронтальна.

Методичні стратегії: метод проектів.

Тип уроку: набуття нових знань.

«Он де, люде, наша слава, слава України!»

Т. Г. Шевченко

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

Учитель. У цьому році виповнюється 23 роки з того часу, як Україна стала Незалежною державою. Історично становлення нашої країни відбувалося протягом багатьох віків. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на вільне і незалежне життя. Сьогодні ж 1991 рік вписано в новітню історію України, як час, з якого почалася нова сторінка розвитку державності. Проте важливо пам’ятати історичні постаті та події для того, щоб не забувати про шлях, який довелося подолати українській державі в своєму становленні.

Урок присвячено визначним українським постатям новітньої історії нашої держави і їхньому баченню патріотизму, державності, єдності українського народу і становленні української державності. Роки незалежності найбільш запам’яталися українцям гучними подіями в тих чи інших сферах суспільства, але кожну подію творять люди. Люди, які кожною справою, кожним словом, крок за кроком допомагали Україні, молодій державі, знайти своє місце в світовому співтоваристві. Ці люди на власному досвіді знають, що таке патріотизм і віра в свою Батьківщину.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Проблема самоідентифікації завжди була ключовою та болючою для українців. Пропоную послухати наступні ситуації з життя:

1. Молода дівчина, українка, випускниця університету, відмінниця, розумниця, коли поїхала до Америки продовжувати навчання в одному з університетів, соромилася там говорити, що вона з України. Вона відрекомендовувалась одноліткам та знайомим, що вона мешканка одного з південних штатів Америки.

2. Коли професори з Америки, знайомилися з українськими студентами, вони запитували: «Хто з ваших земляків відомий на весь світ?», молоді люди згадували лише наших славетних спортсменів: братів Кличків та Андрія Шевченка. На жаль, вони не змогли назвати інших імен видатних діячів культури, науки та мистецтва своєї рідної держави.

Сьогодні на уроці я пропоную дослідити питання визнання світом талановитих українців та розуміння ролі українця в житті та процвітанні рідної держави.

1. Проблемне питання: «Чи є нам чим гордитися?»

Пропоную вашій увазі поезію Віктора Баранова «Українці мої!»:

Українці мої!

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитися, що ми українці.

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є в нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,

І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах,

І що є у нас мова і що є українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе, відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати.

Запитаймо про те, чи списати усе на буття,

Котре нашу свідомість узяти змогло так на бога,

Що солодшим од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в «могилах» і вмерти судилось нам ще од Тараса?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова!..

Добре знаю, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.

І тоді мені ниє крамоли осколок тупий,

Мене думка одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлю українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваємо хохлами?

Українці мої! Дай вам боже і щастя, і сил!

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

Віктор Баранов

2. Бесіда за змістом:

- Про що говорить автор у поезії? (про відчуття меншовартості українців);

- Яку пораду дає автор читачеві? («говорімо усі…» про мову, пісні,джерела, родинні стежки…; треба перестати зневажати себе, почати гордитися своїми здобутками та здобутками земляків);

- На вашу думку, з кого ми повинні брати приклад? (історичні та політичні діячі, науковці, діячі мистецтва,спорту, тощо);

- Чи можете ви пригадати їх імена та розказати про них? Чи відомі імена та прізвища цих українців у світі? (Віталій та Володимир Клички – видатні боксери сучасності, Андрій Шевченко – відомий футболіст).

Отже, проблема українців в тому, що вони майже не знають особистостей, які дуже багато зробили для рідної батьківщини та для світу в цілому.

Пропоную дослідити це питання та кожна група презентує результати своєї роботи.

ІІІ. Основна частина.

Завдання. За допомогою інформаційних джерел знайти відомості про видатних людей, які народилися, проживали та працювали за межами країни на благо України.

Робота в групах. (Учні отримують завдання та роздатковий матеріал).

Етапи роботи.

1. Підбір інформації про особу, опрацювання матеріалів. (учні знаходять імена видатних українців різних галузей, часів, які відомі на весь світ, обробляють інформацію, записують в картки творення персоналій за аспектами:

Ім’я –

Дата –

Місце народження (смерті) –

Головне досягнення (галузь) –

Інші інтереси –

Форми визнання –

Форми вираження зв’язку з Україною –

Людські якості (5) –

2.Публічний захист проектів:

- розташування персоналій та їх головних якостей на схематично зображеному на дошці дереві (додаток);

- розповідь про людину.

Приклади учнівських пошуків за персоналіями:

IV. Бесіда.

Так хто ми? (Українці – громадяни незалежної, молодої держави)

Якими рисами ми можемо пишатися? (Працьовиті, дбайливі, мудрі, винахідливі, співучі, творчі, талановиті, відповідальні…)

З такими рисами людської вдачі, чи можемо ми розбудовувати свою незалежну державу? (Так, у нашої країни гарне майбутнє. Треба вірити і діяти).

Який внесок українців у розвиток держави? (Наукові винаходи, дослідження історичних пам’яток, спортивні досягнення,…)

Чи в змозі ви – майбутнє країни, зробити власний внесок у створення української нації, який? (По-перше, отримати якісну освіту, по-друге, обрати професію, яка принесе користь державі в майбутньому, по-третє, треба бути патріотом своєї країни: спілкуватися українською, вивчати та пропагувати надбання нації в державі та за її межами,…).

V. Підведення підсумків.

Про те, які якості притаманні українцям, можемо підвести підсумки, послухавши поезію.

ІV. Підсумок заходу

Учитель. Пройшло 23 роки з дня проголошення незалежності України. Ми з гордістю та радістю можемо заявити всьому світові, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою: Україна здобула волю і незалежність. Перед світом постала держава з давньою історією, національною духовною культурою, працьовитим, талановитим та миролюбним народом. Тут наші державні корені, тут наша земля, яка дала нам горде ім’я - українці. Всіх нас з’єднало одне слово – Україна! Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен повинен пишатися своєю рідною землею.

Список використаних джерел

1.Великі українці. Електронний ресурс. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%96_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96

2.Видатні українці. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.spadshina.com/programs/vidatni-ukrayintsi/

3.Світ молоді. Електронний ресурс. Режим доступу: http://svitmolodi.at.ua/publ/vidatni_ukrajinci/20

4.Українська енциклопедія Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.uapedia.com.ua/

5.ШаровІ.Ф. 100 видатних імен України. – К.: Видавничій дім «Альтернативи» 1999. – 496 с.

РОЗДІЛ ІІІ

ВІД КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

ДО КУЛЬТУРИ НАЦІЇ

(старша школа)

Т. В. Триняк,

учитель історії та правознавства

НВК «Долинська гімназія –

ЗШ І-ІІІ ступенів № 3»

ПРАВОВА КУЛЬТУРА – МІЦНІСТЬ ДЕРЖАВИ

(урок-тренінг для учнів 10 класу)

Мета і завдання: формувати в учнів правову культуру та правосвідомість; засвоювати знання та їх реалізовувати згідно Конституції та Законів України; стимулювати вироблення активної громадянської позиції щодо неправомірної поведінки, яка завдає збитків державі, зазіхає на територіальну цілісність і незалежність України; виховувати повагу до законів, Конституції України, прав та свобод громадян, відповідальність за свої вчинки та почуття громадянського обов’язку.

Обладнання: магнітна дошка з набором магнітів, крейда, ватманський папір, маркери, ручки, листи із зошитів, 4 листа формату А4, скотч, ножиці, клубок ниток, маркери, Конституція України, лист-підказка з правовими термінами (правова держава, соціальна держава)

Вислови записані на дошці:

Знання права заслуговує найвищої шани (Ульпіан).

Треба бути рабом закону,щоб залишатися вільним (Цицерон).

Держава створюється не заради того, щоб жити, але переважно для того, щоб жити щасливо (Аристотель).

Закони повинні для всіх мати однаковий зміст (Ш. Монтеск’є).

Хід уроку

І. Організація класу до уроку

Привітання, створення комфортної психологічної обстановки, психологічне налаштування.

Гра «Нема правил».Для проведення гри кожен ряд учнів складають одну команду. Ті, хто на перших партах, – капітани команд. Їм учитель дає по маркеру (або іншому предмету) і оголошує: «Гра почалася!».

Очевидно, учні будуть у розпачі через відсутність вказівок, після хвилини такої «гри» вчитель зупиняє її словами: «Стоп! Ви порушили правила!» і пояснює гру, говорячи, що маркер треба спочатку передати в кінець ряду, а потім повернути його тим, хто починав: виграє команда, яка закінчує першою. Вчитель – «гра почалася», учні починають грати, а він їх знов зупиняє словами «Стоп! Ви порушили правила!» і пояснює, що вони забули, що можна передавати маркер лише через ліве плече. На це вони можуть почати скаржитися, або обурюватися, що вчитель нічого не сказав про ці правила, вчитель не звертає увагу. Після чергового старту вчитель зупиняє учнів: «Ви знов порушили правила» і додає нове правило наприклад: маркери слід передавати правою рукою, а приймати лівою. Гра починається й триває до завершення. Учитель визначає переможців.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вправа. «Скринька думок»

1.Що ви можете сказати про гру? Що вам не сподобалося? (Серед можливих відповідей треба виділити такі:

- мають бути правила;

- ці правила мають бути всім відомі;

- правила мають бути ясні, чіткі, зрозумілі;

- усі учасники мають бути рівними у своїх правах).

2. Згадаємо, де, і в яких місцях встановлені правила поведінки? (у громадських місцях, у транспорті, у школі, на природі, на воді, правила дорожнього руху тощо).

3. До чого може призвести відсутність правил? (до хаосу, безладу, безправ’я, беззаконню та анархії)

Учитель. У цій грі справді не вистачає правил. Саме правила є дуже важливою умовою не тільки для проведення будь-якої гри, заходу, конкурсу, а й обов’язкові для існування суспільства, держави, спільності.

Отже,щоб жити в мирі і злагоді один з одним, існують правила, які визначають і регулюють стосунки між людьми. Життя змусило людей встановити багато різних правил. І ми зустрічаємося з ними на кожному кроці у громадських місцях, у транспорті, у школі, на природі, на воді, правила дорожнього руху і т.п.

4. Що особливо зміцнює державу? (Правопорядок, законність).

Правила, що встановлюють порядок у всій державі, визначають обов’язки кожного громадянина та його права і є обов’язковими для виконання всіма громадянами країни, хто б вони не були – дорослі чи діти, вчителі чи учні, президент чи депутати називаються законами, закріпленні вони в Конституції та законодавстві України. Громадяни, які знають, поважають і виконують закони цим самим зміцнюють свою державу формуючи правову культура суспільства. А чи це так ми переконаємося сьогодні на уроці.

ІІІ.Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів уроку

Учитель. Визначте завдання нашого уроку? (Учні називають свої очікування та визначають завдання уроку, вчитель доповнює:

- формувати в учнів правову культуру та правосвідомість;

- засвоювати знання та їх реалізовувати згідно Конституції та Законів України;

- стимулювати вироблення активної громадянської позиції щодо неправомірної поведінки, яка завдає збитків державі, зазіхає на територіальну цілісність і незалежність України;

- виховувати повагу до законів, Конституції України, прав та свобод громадян, відповідальність за свої вчинки та почуття громадянського обов’язку).

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Девізом нашого уроку нехай стануть слова відомих філософів, політиків, громадських діячів Стародавнього світу та Нового часу, які особливо актуальні на сьогодні:

Знання права заслуговує найвищої шани (Ульпіан).

Треба бути рабом закону,щоб залишатися вільним (Цицерон).

Держава створюється не заради того, щоб жити, але переважно для того, щоб жити щасливо (Аристотель).

Закони повинні для всіх мати однаковий зміст (Ш. Монтеск’є).

Учитель. Ми постійно зустрічаємося з питаннями права, наші щоденні дії часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи права і законні інтереси інших, потрібно знати закони.

1. Понятійна розминка.

Пригадайте поняття (з курсу правознавства за 9-кл.)

Право – це … (сукупність загальнообов’язкових правил поведінки установлених державою).

Закон – це … (офіційний письмовий документ, який містить норми права і приймається законодавчим органом держави).

Конституція – це … (основний закон держави, що визначає основи суспільного і державного ладу, систему державних органів, порядок їх утворення й діяльності, права й обов’язки громадян).

2. Вправа «Юридичний тренажер».

Працюємо з Конституцією у групах.

1група. Стаття1 Конституції України.

Визначте статус України, як держави? Поясніть. (Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна правова держава).

2група. Стаття2 Конституції України.

Визначте форму державного устрою нашої держави. (Україна є унітарною державою, територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою).

3група. Стаття5 Конституції України.

Визначте форму правління та єдине джерело державної влади. (Україна є республікою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ).

4група. Стаття 6 Конституції України.

Визначте, який є поділ державної влади? Як ви вважаєте, з якою метою здійснюється поділ державної влади? (Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, така система врівноважень і противаг у діяльності органів державної влади запобігає зосередженню всієї влади в руках однієї гілки влади).

5група. Стаття 8 Конституції України.

Визначте принцип верховенства права. (Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина на підставі Конституції гарантується).

Учитель. Коли ми гортаємо сторінки Конституції, читаємо її рядки, найбільше нашу увагу привертає ІІ розділ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», в якому є статті, що безпосередньо стосуються нас і наших батьків. Тож більш детальніше ми на ньому і зупинимось.

3.Гра «Юридичні пазли».

Групи повинні вибрати із запропонованого кожній групі переліку політичних, особистих, соціально-економічних, культурних прав та конституційних обов’язків ті, які відносяться саме до їхньої групи.

1група – політичні права.

2група – особисті.

3група – соціально-економічні.

4група – культурні.

5група – конституційні обов’язки

Учитель. Знати свої права – значить уже наполовину володіти ними.

4.Правова загадка. Хто такий омбудсмен?(Уповноважений Верховної Ради України з прав людини).

5.Правова естафета. Поняття «право» не існує без поняття «обов’язок»– вони невід’ємні одне від одного. Якщо ви маєте отримувати якісь блага, то хтось повинен вам їх надавати. Саме тому слід завжди пам’ятати, що крім прав ми маємо ще й обов’язки. Вони також зазначені Конституцією України – статті 65-68 (команди по черзі називають конституційні обов’язки громадян України).

6.Вікторина «Конституційні права та обов’язки».

(Учитель роздає роздруковані картки, на яких подані різні ситуації, що стосуються правопорушень, і просить учнів по черзі розібрати по одній ситуації).

Питання1. Валя К. допомагає мамі розносити пошту. Вона дуже ціка­виться життям своїх друзів, а тому іноді перечитує листівки, листи, адресовані іншим. Які права людини вона порушує? (Стаття 31 Конституції України).

Питання2. У багатьох американських фільмах фінал такий: затримавши злочинця, полісмен говорить: «Ви маєте право мовчати. Усе, що ви скажете, може бути використане проти вас. Ви маєте право на... Про які права людини і громадянина тут ідеться? Чи маєте ви такі права? (Стаття 29 Конституції України).

Питання3. Один канадський письменник говорив: «Право бути здоровим у наші дні – настільки дорога річ, що його може дозволити тільки багатий». (Так.) Що мав на увазі письменник? Чи реалізована Стаття 49 Конституції України?

Питання4. Дев’ятирічний Сергій написав вірші й хотів надіслати їх у дитячий журнал. Але його старший брат Дмитро сказав: «Даремно посилаєш. Ти ж неповнолітній, не можеш бути автором, і тому твої вірші не надрукують». Чи правий Дмитро? (Статті 34, 54 Конституції України).

Питання5. Громадянин М. перейшов вулицю на червоне світло. Водій, намагаючись його не збити, різко вивернув кермо. У результаті зіткнулись два автомобілі. Яке правопорушення здійснив громадянин М.? (Порушив правила дорожнього руху.

Питання6. Громадянин К. запідозрив свого сусіда Б. в крадіжці магнітофона, виламав двері квартири Б. і знайшов свою річ. Ні К, ні Б. не повідомили про ці події в правоохоронні органи. Хто з них і як порушив Конституцію України? (Стаття 30 Конституції України).

Питання7.Чи може жінка стати Президентом України? (Стаття 24 Конституції України).

Питання8. Костя Л., 12 років, подарував своїй подрузі велосипед. Приголомшеним батькам він пояснив, що велосипед – його приватна власність. А в Конституції записано, що кожен має право розпоряджатися своєю власністю. Хто ж правий – Костя чи батьки? (Батьки).

Питання9. Напередодні огляду шкільної художньої самодіяльності директор школи змусив працювати вчителів без вихідних протягом місяця. Дайте оцінку діям директора. Яке конституційне право порушено? (Стаття 45 Конституції України).

Учитель. Обов’язком усіх громадян України є не тільки знання законів та Конституції України нашої держави, а й неухильне дотримання, повага до прав і свобод, честі і гідності інших громадян. Це і є правова культура.

7.Вправа «Юридичний лікбез».

Правова культура – це не тільки знання, розуміння і усвідомлене сприйняття чинного права, а й поведінка громадянсько-відповідальної особи в межах діючого законодавства. (Визначення помістити на дошці).

Правова культура людини полягає в тісному зв’язку основних її частин (знання законів – усвідомлене відношення до закону – правомірна поведінка). (Один із учнів складає на дошці схему з складових частин правової культури: знання закону – відношення до закону – поведінка).

Виховання правової культури – шлях до побудови правової держави.

Для розбудови міцної держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення.

V. Підбиття підсумків тренінгу.

Вироблення єдиного рішення щодо шляхів розв`язання проблеми підвищення правової культури суспільства.

Заключне слово вчителя. Сьогодні кожний із вас більш широко й детально ознайомився з тими статтями Конституції України, в яких іде мова про права, свободи та обов’язки людини і громадянина. І ваше завдання не лише знати й уміло використовувати свої права, але й виконувати всі свої обов’язки, не тільки засвоювати правові знання, а й постійно їх реалізовувати згідно Конституції та Законів України. Завжди майте активну громадянську позицію щодо неправомірної поведінки, яка завдає збитків державі, зазіхає на територіальну цілісність і незалежність України, повагу до законів, Конституції України, прав та свобод громадян, відповідальність за свої вчинки та почуття громадянського обов’язку. Поважайте закони своєї держави. Закон захищає і оберігає перш за все вас, вашу сім’ю, ваше щастя. Не будьте мовчазними спостерігачами порушення закону.

Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадянські обов’язки – хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками в суспільстві, господаря багатств країни, сім’янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші позиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення готовності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України.

І тоді в нашій державі завжди пануватимуть мир, злагода справедливість і добробут.

І на завершення хочеться зачитати слова Сергія Головатого: «Нехай же Конституція України – головний підручник життя громадянина та правил поведінки Держави – стане дороговказом Тобі, Твоїм батькам, усій Твоїй родині на шляху до щасливої України – Твого рідного Дому».

А від себе додам. Нехай не тільки Конституція, але в першу чергу совість зобов’язує всіх нас, залишити по собі добрий слід на землі українській»

Урок закінчується флешмобом. Учні по двоє вибігають до дошки вигукуючи слова: правова культура – це міцність держави, правова культура – це сила держави, правова культура – це знання права, правова культура – це верховенство права, правова культура – це правосвідомість, правова
культура – це престиж держави, правова культура – це стабільність держави, правова культура – це визнання держави, правова культура – це міцність держави тощо.

Останні слова: «Міцність держави – це ми!» вигукують всі разом піднявши руки із синьо-жовтими стрічками.

Список використаних джерел

1.ТкачовС. Громадянська освіта учнівської молоді: історико-педагогічні аспекти та термінологічне поле. – Х.: Основа, 2011. – 95 с.

2.ЄвтушенкоР. Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави / Історія України. – 2003. – № 9. – С. 18-25.

3.ЗорнікТ. Формування громадянської свідомості учнів під час вивчення правознавства / Історія України. – 2003. – № 7. – С. 27-31.

4.Концепція громадянської освіти в Україні. Актуальність громадянської освіти в Україні / Директор школи. – 2001. – № 20. – С. 7-10.

5.КуксенкоС. Створення позитивної мотивації навчальної діяльності школярів під час вивчення правознавства / Історія України. – 2002. – № 47. – С.25-27.

6.МашікаВ. Нетрадиційні методи навчання / Юридичний вісник України. – 1998. – 9-15 липня. – С. 6.

В Т.І. Карман,вчитель світової літератури, української мови та літератури О.М.Тарасенко,вчитель фізики, математики та інформатики Рівнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області

Віртуальна подорож музеями України

(урок для учнів 10-11 класу)

Мета і завдання: Ознайомити учнів з Інтернет - ресурсами, формувати і розвивати їх інформаційну компетентність, прилучати до пам'яток української культури, розвивати аналітичне мислення школярів, здатність використовувати можливості Інтернету для підвищення культурного рівня та самоосвіти, виховувати патріотизм, національну самосвідомість, інтерес до історичного минулого Батьківщини.

Обладнання: Комп'ютер з виходом до мережі Інтернет, мультимедійна дошка та проектор.

Хід уроку:

І. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя:

Комп’ютер – це буденнаріч,

І кожен її має.

Хорошу доповідь зробить

Тобі допомагає;

Можливо, хочеться тобі

Розважитися трохи –

Багатий і цікавий світ

Відкрити допоможе.

Дійсно, зараз Інтернет відіграє важливу роль у житті сучасної молоді. Майже кожний п'ятнадцятий українець використовує його, що дає великі можливості для розширення світогляду людини. Та замість цього молодь просто спілкується з великим колом друзів у соціальних мережах про звичайні, буденні справи. Але ж можна поєднати приємне з корисним: використовуючи можливості Інтернету,здобувати нові знання, розширювати свій кругозір і обмінюватися досвідом та інформацією зі своїми друзями. А ще Інтернет дає можливість здійснювати віртуальні подорожі у всі куточки світу.

Ось таку подорож музеями України ми і здійснимо сьогодні на уроці.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Формування нових знань, умінь та навичок.

Слово вчителя : Провести уявну подорож за допомогою Інтернету мене змусила випадково підслухана розмова двох старшокласників.

Розмовадвох друзів. (Інсценізація)

Зустрічаються двоє друзів.

1. - Привіт, як ти?

2. - Я чудово. Вчора придбав комп'ютер, встановив Інтернет, зареєструвався в соціальних мережах.

1. - О, чудово, я також хочу встановити Інтернет, адже комп'ютер в мене вже давно є. Розкажи, як це зробити, якщо тобі не важко.

2.- Звісно ж не важко. Потрібно просто викликати спеціальну службу і вибрати той тарифний план, що тобі підійде.

1. - Цікаво. А що ти можеш розказати мені про Інтернет?

2. – Інтернет- дуже цікава річ. Там можна знайти дуже багато корисної інформації, або просто розважатись.

1.- Я вже уявляю собі, як я граю в ігри з друзями в Інтернеті.

2. - Але ж Інтернет - це не лише ігри та розваги.

1. - А що ж іще?

2. - Це маса різної інформації, цікаві пізнавальні подорожі різними країнами, знайомство з визначними пам'ятками світового мистецтва. Хочеш, покажу?

1. - Звичайно, дуже цікаво подивитися.

2. - Добре, зараз здійснимо віртуальну подорож музеями України. Україна має багату національну культуру, яка складалася тисячоліттями. Ці надбання багатьох поколінь зберігаються у Національно - художньому музеї України. Тож і завітаємо саме в цей унікальний музей.

Національний художній музей України

2. - Немає жодного українця, який би не знав, не любив, не шанував Великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Як найдорожчу святиню зберігає все, що пов'язано з життям і творчістю поета Національний музей Тараса Шевченка. Гостинно відкриває він двері перед нами.

Національний музей Тараса Шевченка

2. - Не менш значимою постаттю для України є особа філософа,мислителя, письменника Григорія Сковороди. Світ ловив та не впіймав його. Де тільки не подорожував Сковорода, та серце його залишалося зУкраїною. Музей Григорія Сковороди познайомить вас з цією видатною людиною.

Музей Григорія Сковороди

2- Славну козацьку історію має Україна. Звичаї та традиції козацької вольниці зберігає Музей археології в Батурині.

Віртуальна екскурсія Музеєм археології в Батурині

2 - Одним із найулюбленіших свят українців є Великдень з його смачними пасками та різнобарвними писанками. Писанкарство - це традиційне мистецтво українського народу, і воно має свою історію. Яку саме, ми дізнаємося, відвідавши Музей Писанкового розпису.

Музей Писанкового Розпису

2. - Яких тільки музеїв немає на Україні! Археологічні, історичні, літературні. Є навіть Музей Національного Банку України. Давайте подивимося, що там знаходиться.

Музей грошей Національного банку України

2. - Однією з необхідних складових існування людства є пам'ять, що здатна зберігати і славетні сторінки розвитку нашої держави, і трагічні. До таких трагічних сторінок в житті українського народу належить Чорнобильська катастрофа. Пам'ять про ці страшні події зберігає Національний музей " Чорнобиль".

Національний музей “Чорнобиль”

2.- Я думаю, що на сьогодні досить. Якщо буде бажання, зможеш продовжити подорож музеями України: їх на віртуальному просторі дуже багато.

1. - Дякую тобі! Захоплююча подорож! Дійсно, можливості Інтернету необмежені. Вміло користуючись ним, можна стати освіченою, духовно збагаченою людиною.

2. -Адже, у Всесвітній павутині можна познайомитися з культурними надбаннями світу, дізнатися багато цікавої і корисної інформації з енциклопедій та словників, поспілкуватися з неординарними особистостями.

IV. Підсумки уроку.

Вчитель:

Ось і закінчується наш перший урок у цьому навчальному році. Сподіваюся, що кожен з вас взяв з нього для себе щось цінне і корисне.

1. Запитання до учнів:

- А ви як думаєте?

- Чим допомагає вам Інтернет?

- Що шукаєте найчастіше?

- Чи вмієте правильно користуватися Інтернетом?

- А наша мандрівка вам сподобалася?

- Чи будете ви в майбутньому користуватися пізнавальними сторінками, готуючись до уроків або для самоосвіти? (відповіді учнів)

2. Заключне слово вчителя:

Тож перефразувавши відомого українського поета Максима Рильського хочу закликати вас, діти,

Не бійтесь заглядати в Інтернет,

Не бійтеся загадкових матриць літер,

Дізнайтесь більше із його глибин.

А допоможе вам і Вікіпедія, і Твіттер.

Список використаних джерел

1. Українськіписьменники. Біо-бібліографічний словник.Київ. «Дніпро»,1965 р.

2. Довідник з історіїУкраїни. Том 2. Київ, «Генеза», 1995 р.

3. Максим Рильський. Вірші та поезії.Київ, «Дніпро», 1982 р.

4. Інформатика. Всеукраїнська газета для вчителівінформатики. 2012 р.

5. Інтернетресурси для освіти.

6. Українськийосвітнійпростір. Віртуальнімузеї.

О. В. Руденко,

учитель української мови та літератури Приютівської

ЗШ І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради

Україно! Ти для мене диво!

(усний журнал для учнів 10-11 класів)

Мета і завдання: формувати комплексне уявлення про місце і роль України в сучасній Європі, довести, що Україна є рівноправним і повноцінним членом світового товариства; розширити знання учнів з питань політичного і соціального розвитку України на сучасному етапі; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; свідомого, компетентного й відповідального громадянина, соціально та політично активну особистість.

Обладнання: політична карта світу, анкети, плакати, звукозаписи пісень, портрети видатних діячів України, пам’ятка громадянина.

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

В. Симоненко

Можна все на світі вибирати , сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В. Симоненко

Якщо ти українець – будь ним.

Г. Сковорода

Хід заходу

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель.

Україна – наша Батьківщина, наша рідна земля.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долю не знайде в житті.

- А що відчуваєте ви, коли чуєте слово Батьківщина? Які асоціації викликає у вас цей образ?

(Складання асоціативного куща з ключовим словом «Батьківщина»).

Учитель. Як бачимо, Батьківщину кожен сприймає по-своєму. Кожен уявляє щось своє, коли чує це слово. Та хоч асоціації виникають різні, почуття у всіх однакові – це любов до землі, де ти народився, це гордість за свій край, це хвилювання, це трепет душі.

IV. Робота над епіграфами

V. Усвідомлення нового матеріалу в процесі практичної діяльності

Постановка проблемного питання. Патріотизм – це громадянський обов’язок чи стан душі. (Думки учнів)

Про це і поведемо мову, гортаючи сторінки нашого усного журналу. Тож відкриваємо першу сторінку.

Сторінка І. Географічна.

Учитель. Серед багатьох країн на карті світу легко відшукати Україну. Вона знаходиться в центрі європейського континенту, тобто географічно-європейська держава. Хоча вона відрізняється від більшості розвинених держав Європи за соціально-економічним і політичним рівнем розвитку, але вона прагне до об’єднання з іншими європейськими державами у рамках програм Європейського співтовариства. Україна має спільні кордони з деякими країнами, які вже входять або найближчим часом увійдуть до його складу (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія). (Робота з картою).

Вона визначила свій внутрішній і загальнополітичний курс щодо європейської інтеграції, що дасть їй можливість вибудувати стабільну демократичну політичну систему, зміцнити національну безпеку і добросусідські відносини з країнами, що входять до складу Євросоюзу, особливо з тими, що межують з Україною.

Сторінка ІІ. Історична.

Учень.Твій, Україно, шлях до волі довгий і тернистий. Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але його коріння, підтримане народними месниками, у глибині рідної землі виживало і проростало.

Учениця.

В усі віки ми чули брязкіт зброї…

Були боги в нас і були герої.

Який нас ворог тільки не терзав.

Учень. Колискою національної освіти і мудрості була Запорозька Січ. Тут виникли перші світські школи. Серед козацької старшини було багато освічених людей. А Пилип Орлик, який у 1770 році був обраний гетьманом України, створив конституцію козацької республіки. Це була перша конституція в Європі.

(Звучить пісня «Гей, у лузі червона калина»).

Учень. Змінювалися окупанти, форми й методи насильства, але визвольна боротьба та боротьба на відновлення української державності не згасала…

Учень. Вогонь національно-визвольної боротьби з особливою силою запалав у 1917-1920 роках, коли на полях кривавих битв вирішувалася доля молодої Української національної республіки. І хоч у цій війні не судилося перемогти й оборонити державну незалежність, українські землі знову стали здобиччю Росії та Польщі. Але визвольна війна не припинялась.

Учениця. Змінюються часи, змінюються історичні обставини. Встає нова сила, щоб рятувати честь нації і стати передвісниками її воскресіння.

(Звучить мелодія «Журавлі» Б.Лепкого, Л.Лепкого).

Учень. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі укра­їнського народу – Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».

Верховна Рада України.

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава – Україна.

Учень. Після проголошення незалежності України, в 1991-1992 роках, коли Верховна Рада України поновила в 1992 році територіальну автономію Криму, була сформована нинішня система адміністративно-територіального устрою України, що отримала своє закріплення в Розділі ГХ Конституції України - "Територіальний устрій України".

Сторінка ІІІ. Наші симовли.

Кожна країна світу обов’язково має три символи. А що таке символи? Символ – предмет, який характеризує державу, відображає її традиції, побут, господарювання, історичне минуле, прагнення народу. Символи України – Гімн, Герб, Прапор. У статті 20 Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України».

Що ж означають символи детальніше?

Учень. Прапор – це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до древка, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється.

Прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили

Це для всіх ознака слави

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаємо,

Він святиня – знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки вже – народом

Українським в Україні.

Учень. Державний Герб України згідно зі статтею 20 Конституції України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента, і герба Війська Запорізького, і затверджується не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Герб

Наш герб – тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб – тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем.

Добро і пісню несемо ми людям.

Учень. Державний гімн України – один з головних державних символів України поряд з прапором і гербом. Державним гімном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і Слава, і Воля» слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено законом «Про Гімн України» 6 березня 2003 року

Гімн

Слова палкі , мелодії врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне сонце навкруги.

(Звучить Державний Гімн України).

Сторінка ІV. Адмінстративна.

Учитель. Адміністративно-територіальний устрій – це внутрішній «каркас» державного устрою, що складається з адміністративно-територіальних одиниць трьох рівнів: 1) Автономна Республіка Крим, області та міста зі спеціальним правовим статусом – Київ і Севастополь; 2) райони, міста республіканського (АРК) та обласного значення; 3) міста районного значення, селища, села.

Завдання. Заповнити анкету держави України

Сторінка V. Європейська.

Учитель. Ми не є сусідами Європи, ми є центром Європи. Але правда полягає в іншому – ми сусіди Європейського Союзу, а хочемо бути членами Європейського Союзу. Нині наша держава бере курс на вдосконалення економічної, політико-правової системи, що сприятиме підвищенню життєвого рівня і добробуту людей, наближенню України до європейських стандартів у соціальній сфері, поверненню до європейських політичних і культурних традицій.

Учень. Україна 9 листопада 1995 року вступила до Ради Європи. Обов’язки члена Ради Європи не лише механічне ухвалення відповідних законів, а й свободи преси, вільні й чесні вибори, верховенства права і багато чого іншого, що необхідно, безумовно, розвивати і вдосконалювати в нашій країні.

Учениця. Рада Європи – це міжурядова організація, що була заснована 5травня 1949 року десятьма європейськими державами. Сьогодні до неї входить 41 держава. США, Канада, Японія, Ватикан наділені статусом спостерігачів у міждержавних органах Ради Європи.

Учень. Одним із завдань Ради Європи є захист прав людини, демократії та верховенство права.

Рада Європи з метою захисту прав людини прийняла такі документи:

- Європейська конвенція з прав людини;

- Конвенція про запобігання катуванням;

- Рамкова конвенція про захист національних меншин.

Учитель. Європейський союз є економічною і політичною організацією, яка об’єднує 15 високорозвинених держав. Датою заснування можна вважати березень 1957 року – підписання договору про створення Європейського Економічного Співтовариства представниками шести країн європейського об’єднання вугілля і сталі.

Майбутнє Європейського союзу більшість бачить у формі федерації незалежних держав, що зберігають національну культуру і мову.

Сторінка VІ. Правова.

Учитель. Саме в громадянському суспільстві реалізуються основні невід’ємні права людини.

- Які ви знаєте права людини?

- Якими нормативними документами регламентуються права у нашій державі?

СторінкаVІІ. Соціальна.

Учитель. Україна – багатонаціональна держава.

- Які народи проживають в Україні?

- Чи можуть вони бути громадянами України?

- Чи всі громадяни України мають єдине віросповідання?

- Чи дбає Україна про громадян, які проживають за межами держави?

Сторінка VІІІ. Поетична.

Учні декламують вірші Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка, В.Симоненка про Україну.

Звучить пісня «Є на світі моя країна».

Учитель. А зараз ми проведемо гру «Мандрівка по Європі на повітряній кулі». Куля підіймається повільно. Дивлячись униз, бачимо зменшених людей, будинки, автомобілі. Під нами країни:

1.Бачимо величну оселю богів – Олімп. Навколо невеликі міста. Мешканці сердечно усміхаються і танцюють, вітаючи нас сиртакі (Греція).

2.Народні гуляння, вітаються «Bon giorno» і беруть долоню партнера між свої долоні (Італія).

3.Під нами засніжені Альпи, світить сонце. Люди сидять на призьбах біля будиночків і приязно нам посміхаються. На привітання схиляють низько голову і махають правою рукою (Австрія).

4.Прекрасна столиця – Мадрид. Корида. Усі вітаються словами «Буенос діас» і цілуються в обидві щоки, тримаючи руки на плечах партнера (Іспанія).

5.Запахи парфумів. Ейфелева вежа, Єлисейські поля, Версаль. Усіх, кого ми зустрічаємо, вітаємо «Bon jour», а молодих – «Salut». Подаємо й собі руки і цілуємо в обидві щоки (Франція).

6.Строгий, вишуканий Лондон. Біг Бен. Холодно за етикетом промовляємо «Hello» і подаємо праву долоню. О п’ятій після обіді п’ємо традиційну чашку чаю (Великобританія).

7.Баварія – край багатий лісами, горами, замками і терпким пивом. Вітаючись, часто і швидко повторюємо «Гутен Таг» (Німеччина).

8.Чарівна копенгагенська Русалонька, казки Г.Х. Андерсена, порт. Кланяємося королеві і промовляємо «Goddag» (Данія).

9.Тут зустрічаємо Святого Миколая, вітаємо його словами «Hyvaa paivaa» (Фінляндія).

Учень.

На білому світі є різні країни

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм

Її Україною звуть.

Сторінка ІХ. Прогнозування подій.

Творче завдання. Рольова гра «Крісло урядовця».

«Якби я був Президентом України»

«Якби я був Міністром освіти»

Колективне складання сенкану.

VІ. Підсумок уроку

Учитель. Кожен з вас маленька часточка великого народу, великої родини. Україна чекає на вас. Це ви маєте дбати про її добробут і мир. Формуйте у собі риси справжньої Людини, громадянина, патріота. Можливо, в нагоді вам стане Пам’ятка молодому громадянину України. Бо, як говорив Ш.Амонашвілі, «не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить душу».

Пам’ятка молодому громадянину України

1. Пам’ятай: ти вільний громадянин вільної держави – України, для розвитку і зміцнення якої повинен кожним кроком, словом, дією сприяти розвитку, злагоді, порозумінню своєї землі й народу.

2. Сприяй відродженню духовних цінностей, набувай ґрунтовних знань з історії, культури, традицій.

3. Повсякчас дотримуйся основи духовності української нації – загальноприйнятих християнських заповідей.

4. Виховуй у собі патріотизм, чесність, мужність, терпимість до недоліків інших.

5. Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.

6. Чесно й добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.

7. Будь завжди готовим стати на захист цілісності Української держави, її кордонів, народу.

8. Дбайливо стався до державного майна.

9. Охороняй екологічне середовище, раціонально використовуй природні ресурси.

10. Серцем відчуй єдність із державою, яка піклується про тебе і яку ти маєш зміцнювати.

(Учитель кожному дарує Пам’ятку).

Учитель. Г.Сковорода говорив: «Якщо ти українець – будь ним». Використовуючи інтерактивний прийом «Мікрофон», висловте власну думку: «Справжній українець: який він?»

(Учні висловлюють думки в імпровізований мікрофон).

Учитель. Я вірю, що ви з гордістю будете говорити: «Я громадянин України». Ми європейці настільки, наскільки ми українці, і лише відчувши себе справжній українцем, можна збудувати український дім за європейськими стандартами.

Список використаних джерел

1. Виховні бесіди. 9-11 класи. Київ. 2004 р.

2. Позакласний час № 9 2010.

3. Інтернет ресурси.

В. Л. Бузько,

учитель фізики КЗ «Навчально-виховне об’єднання № 6 «Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів,

центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

Видатні учені, винахідники в Україні і в світі

(урок-конференція для учнів 10-11 класів)

Мета: Розширити уявлення учнів про Україну як спільноту гідних, працьовитих, талановитих людей; ознайомити з досягненнями видатних людей України: М.Амосова, О.Антонова, В.Вернадського, Г.Гамова, Ю.Кондратюка, Г.Лангемака, О.Смакули, І.Тамма, В.Філатова; формувати пізнавальний інтерес учнів; виховувати почуття гордості за свій народ.

Обладнання: ПК, диск СD-R з презентацією; інтерактивні кросворди, плакат.

Файли з фотографіями учених і винахіднів, представлених у змісті уроку, можна переглянути та завантажити на веб-сайті науково-методичної лабораторії виховної роботи і формування культури здоров’я КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» (http://koippo414.at.ua)

Урок проводиться у формі конференції, на якій учні мають представити свої проекти. За тиждень учні отримали завдання підготувати міні-проект про ученого чи винахідника. Учні були поділені на групи:

1-а група: вчені-фізики.

2-а група: вчені-астрономи.

3-я група: вчені-біологи.

4-а група: винахідники

Протягом тижня учні здійснюють самостійну пошукову роботу. Добирають джерела інформації, займаються оформленням проекту.

За допомогою вчителя було розподілено обов’язки серед учасників групи, призначено керівників-експертів (із сильних учнів).

Склад учасників конференції:

голова – учитель;

оргкомітет – керівники груп;

журі – вчителі, учні-старшокласники;

учні, що готували проекти;

слухачі – учні, які не брали участі у підготовці проектів.

Хід уроку

I. Організаційна частина

IІ. Актуалізація опорних знань

Завдання для слухачів: «Чи знаєте Ви свій рідний край?»

І. Пам’ятник Т.Г.Шевченку.

1. У якому творі Кобзар згадує про свій приїзд до Єлисаветграда:

а) Наймичка;

б) Молодий поет.

2. Який напис на пам’ятнику:

а) А.Гайдар;

б) Т.Шевченко.

ІІ. Обласний будинок офіцерів.

1. У 2004 році кіровоградці святкували 60-річчя визволення області від фашистів, а в якому місяці?

а) лютий;

б) березень.

2. Двічі Герой Радянського Союзу, наш земляк:

а) генерал-майор авіації О.Ю.Мазуренко;

б) Маршал П.К.Кошовий.

ІІІ. Пам’ятний меморіал червонозорівцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни.

1. У якому році м.Кіровоград було визволено від фашистів?

а) 1944;

б) 1945.

IV. Завод Червона зірка.

1.Яка продукція заводу отримала золоту медаль і Гран-прі на міжнародній виставці:

а) тракторна сівалка;

б) електрокип’ятильник.

2. Наш земляк, двічі Герой Соціалістичної праці:

а) ТкаченкоІ.Г.;

6) ГіталовА.В.

V. Ковалівський парк.

1. Парк-пам’ятник садово-паркової архітектури, заснований в кінці XIXстоліття природознавцем, онуком декабриста, Миколою Давидовим в с.Іванівка біля м.Долинської:

а) Веселі Боковенькі;

б) Голоче.

2. Найбільш лісовий район області:

а) Знам’янський;

б) Олександрійський.

VI. Драматичний театр.

1. Театральний псевдонім І.К.Тобілевича:

а) Квітка-Основ’яненко;

б) Карпенко-Карий.

2. Кожен рік в області на території музея-заповідника Хутір Надія проходить велике літературне театралізоване свято мистецтв:

а) Вересневі самоцвіти;

б) Молоді таланти України.

III. Мотивація навчальної діяльності

Земля Українська є батьківщиною багатьох визначних учених і культурних діячів, що зробили неоціненний внесок для розвитку світової науки й культури.

IV. Вивчення нового матеріалу. Захист проектів учнями.

1-а група.

Юрій Васильович Кондратюк (Олександр Ігнатійович Шаргей) 21.06.1897-23.02.1942.

У Малій Висці, працюючи машиністом, потім технологом, цей непомітний родич із Києва, як називали його поміж собою селяни, зігнувшись над лампочкою Ілліча, вечорами закінчує свій геніальний, неперевершений, найскладніший твір з міжпланетних сполучень, який зробив його ім'я безсмертним.

На цукровому заводі працює робітником з ремонту дизеля, помічником машиніста, помічником механіка, механіком заводу, виявив при цьому кмітливість, винахідливість, ініціативу. Він запропонував спосіб очищення труб парових казанів від накипу. На цукровому заводі він пропрацював до осені 1925р., а 24 липня 1924р. він стає на військовий облік у Маловиськівському райвиконкомі як Юрій Васильович Кондратюк.

У 1925р. пише книгу «Про міжпланетні подорожі», а в 1929-му видає за власний кошт свою підсумкову роботу «Завоювання міжпланетних просторів».

Незалежно від К.Е.Ціолковського, розробив основи космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів, вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув найбільш енергетично вигідні траєкторії космічних польотів, першим сформулював теорію багатоступінчатих ракет, запропонував рецепти ракетного палива.

А потім була війна і загадкове зникнення Ю.Кондратюка…

Через чверть століття американські астронавти Нейл Армстронг та Едвін Олдрін висадилися на Місяці і популярний журнал Life (Життя) опублікував інтерв’ю з провідним інженером програми «Аполлон» Джоном Хуболтом, котрий заявив, що програма польоту будувалася на розрахунках, які належать Юрію Кондратюку (власне йшлося про використання ідеї так званої траси Кондратюка). Використали американці й інші деталі Місячного проекту Ю.Кондратюка (наприклад, про кількісний склад екіпажу Місячного модуля – саме три астронавти: один залишається на місячній орбіті, а двоє опускаються на Місяць).

Після зникнення Ю.Кондратюка почалося друге життя геніального винахідника й теоретика освоєння космосу. Це життя – вічне, оскільки повне загадок і таємниць, розгадок яким, очевидно, не буде. Взяти хоча б згаданий вище факт виявлення в архіві американського конструктора В.фон Брауна рукопису Ю.Кондратюка-Шаргея. Пояснення, що, мовляв, зошит знайшов німецький солдат і передав своєму командиру – це фантазії дослідників. Факт смерті Ю.Кондратюка теж не підтверджений – досі не виявлені ні місце його загибелі, ні могила.

Однак у матеріалах, опублікованих у США, вказується, що Ю.Кондратюк помер 1952 року, тобто через десять років після свого зникнення на Орловщині.

Як кажуть у таких випадках – таємницю зберігають архіви. У всякому разі доступу до архіву Ю.Кондратюка в Російській Федерації немає і для російських дослідників. У Полтаві технічний університет названий ім’ям видатного земляка, в Новосибірську, де жив певний час теоретик космонавтики, створений Науково-меморіальний центр імені Ю.Кондратюка. Мабуть, цього мало…

Американський астронавт Нейл Армстронг – учасник програми «Аполлон», який побував на Місяці, набрав пригорщу землі біля будинку, де колись мешкав Ю.Кондратюк.

Залишається вірити, що Вічність, якій належить Геній, вшанує того, хто казав: «Колись я буду там – на Місяці».

Георгій Еріхович Лангемак народився 26 червня (8 липня за новим стилем) 1898р. в м.Старобєльську Луганської області в сім'ї вихідців із Франції. Його батьки та сестра Марія викладали французьку мову, що була рідною для їхньої сім’ї.

Дитинство та юність Георгія пройшли в Єлисаветграді (Кіровоград), де він навчався в 1907-1916 роках у чоловічій гімназії. Закінчивши на «відмінно» цей навчальний заклад, він у 1916р. вступає на філологічний факультет Петроградського університету.

Після Громадянської війни Лангемак продовжив навчання й у 1928 р. закінчив артилерійський факультет ленінградської Військово-технічної академії. Після цього його призначили на посаду начальника артилерії Чорноморського флоту.

Тим часом у Газодинамічній лабораторії (ГДЛ) її засновник Микола Іванович Тихоміров отримав позитивні результати в роботах у створенні ракет на бездимному поросі, які він розпочав у 1921 р. Успіх був високо оцінений військовим відомством, що відразу задовольнили прохання М.І.Тихомірова про направлення Г.Лангемака до нього в ГДЛ.

Використання піроксилінотротилового пороху (ПТП) у ракетах підвищило температуру горіння з 800 °С до 1800 °С і збільшило тиск у камері з10-20 атм. до 200-300 атм. Це дало майже десятикратне збільшення дальності польоту (у порівнянні зі звичайним димним порохом).

В 1930 р. Микола Іванович Тихоміров передав Георгію Лангемаку естафету подальшого вдосконалювання реактивних снарядів (РС) як першооснови нового виду артилерійської техніки. Військове відомство щедро субсидіювало новий напрямок робіт.

До досліджень зі стабілізації польоту РС за рахунок часткового витікання порохових газів через тангенціальні отвори (для обертання снаряда) Лангемак приступив на початку 1931 р. При цьому особлива увага приділялася розробці реактивних снарядів калібру 82 й 132 мм. На обертання РС ішло 10-15% порохових газів, що зменшувало дальність польоту снарядів. У той же час сильно розвинена хвостова частина спричиняла збільшення ваги снаряда. Розроблена Лангемаком конструкція РС була покладена в основу їхнього подальшого вдосконалення.

На початку листопада 1937 року Г.Лангемака й начальника РНДІ І.Т.Клейменова заарештовують і через два місяці присуджують до розстрілу.

Після багатьох років забуття справедливість була відновлена. Видатний діяч ракетної техніки, один із творців реактивної артилерії Георгій Еріхович Лангемак 19 грудня 1955р. був реабілітований, у червні 1991р. йому посмертно присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці. За рішенням Міжнародного астрономічного союзу (International Astronomical Union) ім'ям Г.Е.Лангемака названий кратер на звороті Місяця.

За створення «Катюші» в 1942р. РНДІ був нагороджений орденом Червоної Зірки. В честь цієї події на території підприємства на постаменті встановлена залпова пускова установка на шасі вантажної машини ЗІЛ. Вона стала пам'ятником її творцям, серед яких видатною постаттю є Г.Е.Лангемак.

Смакула Олександр Теодорович (1900–1983), с.Доброводи, Тернопілля.

Широко відомий у світі видатний оптик, кристалограф, хімік. Народився в селянській родині. Під час навчання в Тернопільській гімназії вирізнявся здібностями й патріотизмом. Член підпільної «Студентської української громади», поширює твори українських письменників і поетів, організовує вистави п’єс українських драматургів. 1918 р. – вояк Української Галицької Армії. Після закінчення гімназії (1922) за порадою свого вчителя відомого українського математика Мирона Зарицького вступає до університету Ґеорґа Авґуста в Ґеттінґені. Тоді там працювали видатні вчені Вернер Гайзенберґ, Макс Борн, Роберт Поль та ін. 1927р. складає докторський іспит і захищає дисертацію. Пояснив забарвлення кристалів після радіаційного опромінення й вивів кількісну залежність, «формулу Смакули», що пов’язує концентрацію дефектів у кристалі, довжину хвилі йонізівного опромінення й забарвлення кристалів внаслідок опромінення. Праця вийшла 1930р. («Zeitschrift fur Physik»). Явище плідно використовували у виробництві біжутерії. А що О.Смакулу тягло на рідну землю, то він відгукнувся на запрошення колишнього вчителя й земляка відомого літературознавця А.Музички приїхати до Одеси працювати в університеті (1928р.). Невдовзі вчений повертається до Німеччини. Працює в Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма, керує оптичною лабораторією. Досліджуючи стероїди, вітаміни, органічні кристали, стає фундатором квантової органічної хімії. Описав трансформацію кристалічного вуглеводню збудженнями електронів, що називають тепер «інверсією Смакули». Від 1934р. він директор дослідної лабораторії всесвітньо відомої фірми Карла Цайса в Єні. Створює оптичні кристали – фтористий літій і натрій, оригінальні мастила, придатні для використання за високих і низьких температур. Винаходить унікальну сполуку– бром йодид талію, що уможливило прилади нічного бачення. Найбільший подарунок людству він зробив 1935р. впровадженням «просвітлення оптики» – нанесенням на лінзу тонкого шару плівки (завтовшки 1/4 довжини хвилі світла, що падає). Після того геть усю оптику – від окулярів до мікроскопів і телескопів – виробляють лише просвітленою. Під час війни працює в цій же фірмі разом з Ріхардом Куном, Нобелівським лауреатом 1938р., над проблемою противідбивчих шарів. Наприкінці війни окупаційна влада США вивозить його, як і багатьох інших видатних вчених, з Німеччини до США, де його змушують досліджувати матеріали для інфрачервоної техніки на потреби військово-промислового комплексу у військовім форті-лабораторії у штаті Вірджінія. 1951р. його запрошують на посаду професора Массачусетського інституту технологій, 1964р. стає директором лабораторії монокристалів у даному інституті, де тоді працювали науковці світової слави, творці нових напрямів у науці Норберт Вінер, Клод Шеннон, Джон Слейтер, Джеральд Віснер, Ноа Хомський. Поруч них Олександер Смакула. Його багаторічна праця з вивчення фізики монокристалів, оформлена як монографія «Монокристали: вирощування, виготовлення й застосування» обсягом понад 500 с., вийшла 1962р. у видавництві Шпринґера в Берліні. За цей період учений опублікував понад 80 праць, в яких проаналізував традиційні й нові методи вирощування кристалів, розробив методи рекристалізації, очищення кремнію для застосувань у напівпровідникових транзисторах, інтегральних схемах, дослідив вплив йонізівного опромінення на кристали. Почесний голова Товариства українських інженерів Америки, дійсний член НТШ й ін. наукових товариств, член Нью-Йоркської АН. Бере участь у міжнародних конференціях. І лише раз йому вдалося побувати в Україні завдяки участі у конференції 1971р., що відбувалася в СРСР, у Вірменії, і куди його запросив Президент АН СРСР М.Келдиш. Протягом 3 днів конференції він побував і в Доброводах, і в Києві.

У Єлисаветграді (нині Кіровоград, Україна)Ігор Євгенович Тамм жив з 1898р. до 1913р. Здібного юнака хвилювали соціальна несправедливість, соціалізм, література, менше його цікавили біологія й історія, і лише на останньому місці стояла фізика.

Проте після закінчення гімназії на вимогу батьків він поїхав учитися в Единбургський університет (з того часу в його англійській вимові зберігся шотландський акцент, що так здивував згодом нобелівську комісію й шведську королівську родину). Однак в Единбурзі І.Тамм страждав від безглуздості занять, брав активну участь у політичних мітингах і з натхненням зачитувався К.Марксом, а не Е.Резерфордом.

Він мріяв стати політиком і присвятити себе соціальній перебудові суспільства.

У 1914 році Ігор повернувся до Росії й поступив на фізико-математичний факультет Московського державного університету.

Але незабаром почалася Перша світова війна. Навесні 1915 року він пішов добровольцем на фронт – під снарядами виносив поранених, доглядав за ними й писав у листах, що вчиться під бомбами «тримати себе в руках».

Диплом про завершення навчання в МДУ він одержав в 1918 році. Під час революції 1917 року І.Тамм активно включився в політичну діяльність, мав успіх і був обраний делегатом від Єлисаветграда на перший з'їзд Рад. Він входив у фракцію меншовиків-інтернаціоналістів.

У вересні 1917р. Ігор Тамм одружився з Наталією Шуйською, з якою познайомився ще в 1911 році й почав листуватися, коли був в Единбурзі. Н.Шуйська походила з дуже багатої родини херсонських поміщиків, що пізніше додало складностей родині Таммів.

Основні напрямки наукової творчості Тамма відносяться до квантової механіки, фізики твердого тіла, теорії випромінювання, ядерної фізики, фізики елементарних частинок, а також до розв’язування ряду прикладних завдань.

У 1930р. І.Є.Тамм створив квантову теорію розсіювання світла на кристалах і теорію розсіювання світла електронами. В 1931р. він (разом із С.П.Шубіним) розробив квантову теорію фотоефекта в металах. До цього напрямку відносяться й роботи, у яких була показана можливість особливих станів електронів на поверхні кристалічного тіла (рівні Тамма, 1932р.). Ці роботи згодом набули важливе значення у зв'язку з розвитком фізики поверхневих явищ і мікроелектроніки.

2-а група

Гамов Георгій (04.03.1904, Одеса, Україна – 20.08.1968, Боулдер, Колорадо, США). Астрофізик, фізик. Освіту одержав у Новоросійському (Одеському, перший курс в 1921) та Петроградському (1926) університетах. Г.Гамов належить до тих учених, які мають яскравий талант, але не здатні зосередитися на визначальному для себе об’єкті досліджень. Невипадково й біографія астронома повна різких поворотів, вражаючих злетів, несподіванок і таємниць.

Світове визнання вчений одержав як автор теорії Великого Вибуху – походження Всесвіту, розрахунок генетичного коду, відкриття способів передачі спадкової інформації. Як фізик він вивів формулу, що започаткувала теоретичне обґрунтування альфа-розпаду атомного ядра. Г.Гамов – автор теорії утворення хімічних елементів, згідно з якою вся речовина первісно складалася з нейтронів.

У Петроградському університеті Г.Гамов слухав лекції професора О.Фрідмана – автора виведеної з теорії відносності теорії «нестаціонарного (розширеного) Всесвіту». Закінчивши за 3 роки університетський курс, Г.Гамов навчався в аспірантурі, захопився теорією відносності А.Ейнштейна і квантовою механікою. 1928 року, одержавши стипендію Рокфеллера був на стажуванні у Геттингентському університеті (Німеччина). У цьому провідному центрі розвитку квантової механіки молодий фізик написав свою першу визначну працю про потенціальний бар’єр атомних ядер (тунельний ефект). Дослідник не згодився з висновками Е. Резерфорда щодо розсіювання альфа-частинок в урані. Виведена Г.Гамовим формула описувала можливість хвиле-механічного проникнення. Це відкриття стало початком теоретичного обґрунтування альфа-розпаду ядер і зробило автора світової знаменитістю.

Повертаючись із закордонного відрядження, вчений зустрівся у Копенгагені з Н.Бором, котрий добився надання Г.Гамову Карлсберзької стипендії Королівської академії наук Данії. Вчений побував у Великобританії, де у Кавендишській лабораторії Кембриджського університету познайомився з Е.Резерфордом. В Данії Г.Гамов підготував доповідь для виступу на ІМіжнародному науковому конгресі з атомного ядра у Римі, куди його запросили, зокрема, М.Кюрі, Е.Фермі, В.Паулі. Але повернувшись у СРСР, вчений не одержав дозволу на поїздку до Риму (його доповідь була зачитана на високому науковому зібранні й включена до збірника матеріалів конгресу).

Весною 1932 року Г.Гамов за пропозицією В.Вернадського був обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР (став наймолодшим в історії академії член-кореспондентом).

Молоді вчені Л.Ландау та Г.Гамов домагалися створення в Радянському Союзі нового інституту теоретичної фізики під їхнім керівництвом, але ці пропозиції залишалися без уваги радянських вчених-академіків.

Л.Ландау переїхав до Харкова, де одержав сприятливі умови для дослідницької праці. А Г.Гамов вирішив разом з дружиною залишити батьківщину.

Відпочиваючи у Криму, Гамови вирушили на вутлому човні до турецьких берегів, але бурхливе море повернуло «втікачів» додому. Також була спроба перейти фінський кордон на лижах…

1934 року, перебуваючи разом з дружиною у відрядженні у Бельгії, Г.Гамов відмовився повертатися в СРСР. Реакція Академії Наук була рішучою– його викреслили з списку членів-кореспондентів (відновлений посмертно, 1990 року).

П.Капиці (лауреатові Нобелівської премії з фізики 1978 року) заборонили закордонні відрядження. Але приклад Г.Гамова використали інші вчені, котрі стали «неповерненцями». До 1956 року вчений був професором Університету імені Вашингтона (Вашингтон). Пізніше працював в університеті штату Колорадо. Г.Гамов брав участь у реалізації Манхеттенського атомного проекту. Одні дані свідчать, що він був у проекті від початку його здійснення, інші – що лише консультував колег. Деякі дослідники взагалі заперечують цей факт, бо, мовляв, вихідцеві з СРСР американці не довіряли. Але Г.Гамов разом Е.Теллером вважається одним з «батьків» американської водневої бомби. Г.Гамов заклав основи американської астрофізики та космології. У 1937–1940 роках він вибудував першу послідовну теорію еволюції зірок з термоядерним джерелом енергії. У 1946–1948 роках – розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення та модель «гарячого Всесвіту» (теорію Великого Вибуху). Наукові передбачення Г.Гамова були підтверджені експериментами американських дослідників А.Пензіаса та Р.Вільсона – Нобелівських лауреатів 1978 року. Взагалі питання «наближення» Г.Гамова до премії Нобеля активно обговорювалось його друзями й опонентами. Адже й інші Нобелівські лауреати Р.Холлі, Х.Корана та М.Ніренберг одержали престижну нагороду 1968 р. з «підказки» Г.Гамова, котрий першим розшифрував генетичний код. Г.Гамов залишив по собі цікаві спогади «Моя світова лінія: неофіційна біографія» (1970), зміст яких переконує, зокрема, у тому, що одеського інтелектуала земна слава мало цікавила. За досягнення в пропаганді науки (Г.Гамов – автор, зокрема, науково-популярних книг «Містер Томпкінс в Країні Чудес» (1939), трилогії «Народження і смерть Сонця» (1940), «Біографія Землі» (1941), «Один, два, три…безкінечність» (1947), «Створення Всесвіту» (1952) вчений 1956 року удостоєний премії Калинги ЮНЕСКО.

3-а група

Амосов Микола (06.12.1913, Вільхове Вологодської області, Росія – 13.12.2002, Київ, Україна). 1961р. – удостоєний Ленінської премії. 1967р. та 1982р. – Золотої, а 1978р. – Срібної медалі ВДНГ СРСР. 1973р. – відзначений званням Герой Соціалістичної Праці. Вчений у галузі медицини та біокібернетики. Навчався в Архангельському медичному (1939) та Всесоюзному індустріальному інститутах (1940). М.Амосов визнавав, що як медик сформувався в роки ІІ світової війни: служив провідним хірургом польового госпіталю, пройшов з ним війну з Німеччиною й Японією. Повернувшись до мирного життя, не знайшов себе ні в Москві, ні в Горькому (Нижній Новгород) – 1953р. захистив докторську дисертацію і очолив кафедру у Київському медичному інституті.

1957р. став переломним у житті М.Амосова – перебуваючи на конгресі хірургів в Мексиці, вперше побачив операцію на серці із застосуванням апарату штучного кровообігу. Розробив власний його проект. 1959р. вдало прооперував хлопчика з вродженим пороком серця. Одним з перших в СРСР упровадив у практику метод штучного кровообігу, 1963р. – провів протезування одного з клапанів, 1965р. – створив і вперше у світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів.

1958р. відкрив для себе кібернетику і від 1959р. по 1990р. очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України. 60-ті роки минулого століття стали для М.Амосова періодом визнання його пошуків й результатів: 1962р. обраний членом-кореспондентом АМН (Академії медичних наук), 1969р. – академік НАН України, тричі одержав Державні премії України, у тому числі премії в галузі науки і техніки (1978, 1988, 1997).

М.Амосов – автор понад 400 наукових праць, частина з яких видані в США, Японії, Німеччині, Болгарії та інших країнах.

Вчений був талановитим письменником: «Думки і серце» (1964), «Записки з майбутнього» (1965), «ППГ-2266» (Записки польового хірурга) (1975), «Книга про щастя і нещастя» (1983), «Голоси часу» (1998), «Енциклопедія Амосова» (2002) – ці його книги видавалися масовими тиражами не лише в Україні, але й в багатьох країнах світу.

2006 року в Україні з’явився Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.Амосова.

Філатов Володимир (27.02.1875, Михайлівка на Пензенщині (Росія) –30.10.1956, Одеса, Україна). 1950 року номінований на Нобелівську премію з фізіології та медицини. Медик (офтальмолог). Навчався в Московському університеті (медичний факультет, 1897р.). Одержавши фах лікаря, В. Філатов короткий період працював у Росії (допомагав батькові медику). Від 1903р. – в Одесі, котра стала для майбутнього видатного вченого рідним містом. В. Філатов одержував постійні пропозиції переїхати до Москви або Києва, де йому обіцяли створити найкращі умови для життя та праці, але він залишився вірним улюбленому місту.

1903–1911р.р. – працював у Одеській університетській очній клініці. 1908р. – захистив докторську дисертацію. Від 1921р. – професор Одеського медичного інституту. 1936р. – директор заснованого в Одесі Українського науково-дослідного інституту хвороб очей і тканинної терапії. Наукові інтереси В.Філатова були зосереджені на вивченні хвороб очей та розробці методів їх лікування (вчений був відомим не лише як офтальмолог, але й як хірург, який розробив нові методи відновлювальної хірургії – зокрема, запропонував пересадку шкіри). Опублікував понад 450 наукових праць (у тому числі монографій). 1961р. світ побачив чотиритомник вибраних праць В.Філатова. Заснував відому наукову офтальмологічну школу. Світову славу медик одержав як неперевершений хірург (операції з пересадки роговиці). В.Філатов винайшов багато оригінальних офтальмологічних інструментів, створив вчення про біогенні стимулятори та розробив інші методи терапії, що широко застосовується в медицині.

Вчений ініціював заснування «Офтальмологічного журналу» й сам редагував його. Очолював Українське товариство офтальмологів. В. Філатов удостоєний найвищих нагород СРСР (у тому числі звання Героя Соціалістичної Праці). 1941р. вченому було присуджено Державну премію СРСР. 1951р. В.Філатов був удостоєний Золотої медалі І. Мечникова АН СРСР. 1961р. Рада Міністрів СРСР заснувала «Премію імені В. Філатова» – «За краще дослідження з офтальмохірургії та пластичної хірургії». Премію імені В. Філатова заснувала й АМН СРСР.

На честь В.Філатова астроном Кримської Астрофізичної Обсерваторії Людмила Карачкіна назвала астероїд №5316, відкритий 21 жовтня 1982р. (5316) Filatov.

4-а група

Антонов Олег (07.02.1906, Троїця, Московська губернія Росія – 04.04.1984, Київ, Україна). 1952 року удостоєний Сталінської (пізніше – Державної) премії СРСР. 1954 року авіаконструктор удостоєний відзнаки FAI – Диплома імені П.Тіссанд’є за розвиток планеризму. 1962р. – лауреат Ленінської премії. 1966 присуджено звання Героя Соціалістичної Праці. Авіаконструктор. Навчався в Ленінградському політехнічному інституті (1930). Як і багато хто з причетних до авіабудування, О.Антонов прийшов у авіацію через захоплення планеризмом. Майбутній авіаконструктор створив у 1920–1930 роки близько 30 типів планерів. Частину з них було запущено у серійне виробництво – у ті роки в СРСР передбачалось широке використання планерів у збройних силах, зокрема, для повітряно десантних операцій. О.Антонов створив крилатий танк – планер для транспортування легких танків. Від 1938 працював провідним інженером в конструкторському бюро О.Яковлєва. 1943–1946р.р. – був першим заступником головного конструктора, зокрема, працював над удосконаленням винищувачів «Як» – найпоширенішого радянського літака періоду ІІ світової війни.

Від 1945р. О.Антонов став працювати самостійно – у Новосибірську очолив філію КБ О.Яковлєва, що вже наступного року була перетворена у самостійне КБ, яке як генеральний конструктор очолив О.Антонов. За два роки колектив створив знаменитий «АН-2» – літак, що знаходився у серійному виробництві понад півстоліття (світовий рекорд) – конструктор разом з колегами був відзначений Сталінською премією.

Від 1952р. О.Антонов жив і працював в Україні. Тут було створено літаки «АН-10» та «Ан-12», що тривалий час працювали у транспортній, цивільній авіації. 1962р. О.Антонов захистив докторську дисертацію, став членом-кореспондентом АН УРСР і Генеральним конструктором.

У 1950-ті роки постало питання про створення так званого літака короткого злету (сьогодні цей термін широковживаний у світовому авіабудівництві). Були створені літаки «Бджілка», а потім добре відомий «АН-24», що може змагатися з «АН-2» у тривалості експлуатації на авіалініях всього СРСР. І не тільки. В останні роки життя авіаконструктор створив літаки, яким немає аналогів у світі: спочатку здивував всіх «АН-22». «Антей» – після 26-го Міжнародного авіасалону в Парижі преса стверджувала, що О. Антонов вивів СРСР у світові лідери в авіабудуванні), у 1982р. піднявся у небо «АН-124» («Руслан»). Це був останній літак, створений безпосередньо під керівництвом О.Антонова.

Гіганта «АН-225». «Мрія» (1988р.) піднімав у небо колектив антоновців вже без свого Вчителя й Натхненника. Сьогодні справу конструктора продовжує Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.Антонова.

Справа О.Антонова увічнена також у Премії НАН України його імені (заснована 1997 року).

«Планер – літак – космічний корабель…» – це логіка розвитку думки видатного конструктора, який говорив, що морський флот існує з давніх-давен, були фрегати, крейсери, тепер атомні кораблі, але живуть і вітрильні яхти…

Як відомо, «АН-225» («Мрія») задумувався й будувався як літаючий космодром, з якого планувалося запускати космічні кораблі.

V.Закріплення отриманих знань.

Розв’язування інтерактивного кросворда.

VI. Підсумки уроку.

VII. Рефлексія.

VIII. Домашнє завдання.

Дослідити життєвий і творчий шлях фізиків, біологів, винахідників свого міста чи селища.

Список використаних джерел

1. АбліцовВ. Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород / Віталій Абліцов. – К. : Академперіодика Наука України у світовому інформаційному просторі/ НАН України ; редкол. : Я.С.Яцків (гол.) та ін. – К. : Академперіодика, 2011– Вип. 4. – 192с.

2. БездробнийЮ. Видатні українські вчені у світовій науці : Стислий довідник / Ю.Бездробний, В.Козирський, В.Шендеровський. – К. : ТОВ Праймдрук, 2012. – 107 с.

3. БузькоВ.Л. Видатні діячі в галузі фізики і техніки Кіровоградщини/ За ред.проф.С.П.Величка. – Кіровоград: ФО-П АлександроваМ.В., 2010. – 116с.

4. БузькоВ.Л. До витоків ракетобудування / В.Л.Бузько, С.П.Величко // Фізико-технічна і фізична освіта у гуманістичній парадигмі: II Міжнар. наук.-практ. конф., 10-13 верес. 2009р. : збірник матеріалів. – Керч: РВВ КДМТУ, 2009. – С.13–21.

5. Збережемо пам'ять про подвиг: Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи, присвячені 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні /Упор. Ю.В.Міцай, Л.М.Кірішко. – Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2010. – 204 с.

П. І. Шевченко,

директор Павлівської

ЗШ І-ІІІ ступенів Світловодської районної державної адміністрації

О. І. Панасенко,

учитель математики

Павлівської ЗШ І-ІІІ ступенів

Світловодської районної

державної адміністрації

УрокИ громадянськості: сторінками життєвого шляху видатних випускнів школи

(урок-дослідження для учнів 10-11 класів)

Мета і завдання: формувати громадянина, патріота, інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ на прикладі реальних людей – випускників нашої школи.

Обладнання: проектор, комп’ютер, стенди, книги, фотографії, презентації учнів.

Файли з фотографіями випускників Павлівської школи, представлених у змісті уроку, можна переглянути та завантажити на веб-сайті науково-методичної лабораторії виховної роботи і формування культури здоров’я КЗ«КОІППО імені Василя Сухомлинського» (http://koippo414.at.ua)

Хід заходу

Дивися в далечінь – побачиш далечінь;

Дивися в небо – побачиш небо;

Подивившись у маленьке дзеркальце,

Побачиш тільки себе.

Козьма Прутков

Учитель. Немає в світі кращої землі, ніж Україна. Наша Вітчизна – дивовижно багатий край! Ми любимо її родючу землю, води Чорного моря, зелені верховини Карпат, розлогі ниви, тихі озера, бистрі ріки, темні діброви. Та найбільшим надбанням нашої неньки України є її люди.

Сьогодні ми помандруємо сторінками нашого усного журналу «Видатні випускники нашої школи» та ближче познайомимося з людьми, які проживали на різних вулицях села, закінчили Павлівську альма-матер в різні роки, імена цих людей стали відомими не тільки у нашій області, а й в державі та в світі.

Тому що найкраще виховувати молодь на місцевому матеріалі. Адже ці люди жили, можливо, з кимось із вас на одній, а може на сусідній вулиці, сиділи за вашою партою, ходили рідними стежками і пагорбами, садили дерева і доглядали джерельця.

1 сторінка «І сняться йому зорі».

Директор школи. 12 квітня – Всесвітній день авіації й космонавтики, день коли людина вперше піднялась в космос. Того космічного року народився і наш земляк – космонавт Юрій Маленченко, то й зоряне ім’я батьки дали йому невипадково.

Як і багато хлопців він з дитинства мріяв про космос. Мама розповідала, що ще й до школи не ходив, а знав імена і пізнавав на фотографіях у журналі відомих космонавтів.

Я пам’ятаю, як Юра разом зі старшим братом приходив на імпровізований шкільний космодром, звідки ми запускали діючі моделі ракет, і, вдивляючись у голубу височінь, захоплено слідкував за їх польотом. А ночами, як згадував він, йому снилися зорі.

Пізніше, на уроках фізики він вникав у суть сили тяжіння, невагомості, космічних швидкостей. Постійно відвідував факультативні заняття з фізики, брав участь у олімпіадах, був хорошим спортсменом, грав на гітарі у вокально-інструментальному ансамблі. Визначальними рисами його характеру були зібраність і наполегливість. У 1978 році закінчив школу із золотою медаллю.

Збереглись анкети, міні-твори, в яких учні тих років писали про свої мрії. Юрій Маленченко зі школи мріяв про небо. «Я не хотіла, щоб син був льотчиком, – розповідає Ніна Іванівна, мама космонавта, тож він і ховався з цим від нас. У дев’ятому класі писав листи в льотне училище і дуже хотів там навчатися. Тому і бігав на пошту щодня, щоб одержати відповідь особисто». Проте в училище Юрка не прийняли, бо не вистачало одного року – пішов раніше у школу.

Щоб бути ближче до своєї мрії, він поступає на навчання до Харківського інституту радіоелектроніки. Після закінчення на «відмінно» першого курсу його без екзаменів зараховують на навчання до Харківського вищого військового авіаційного училища ім. Грицавця, яке закінчує з відзнакою і служить в Тирасполі, літає на МІГ-29, СУ-21, СУ-25. Однак доля вже знайшла його…

Командиру авіаполку дуже не хотілося відпускати здібного командира ланки винищувачів Юрія Маленченка, що припав до душі начальнику центра підготовки космонавтів Шаталову, який відбирав новобранців у загін космонавтів.

Комусь може здатися, що Юрію в житті все давалось легко і просто. Але це далеко не так. Із тисячі чотирьохсот кандидатів у космонавти відібрали лише шість. Скільки ще перевірок, тестів, комісій йому довелось пройти! Тільки медичний та психологічний відбір тривав більше трьох місяців.

З 1985 року Юрій Іванович навчається в центрі підготовки космонавтів. Закінчивши космічну академію за фахом космонавт-випробувач, поступає на навчання в авіаційно-технічну академію ім.М.Є.Жуковського. Із чотирьох бажаючих пройти навчання зарахований лише він один.

Майже десять років постійних тренувань, наукова робота, освоєння навичок багатьох професій, суворі екзамени та випробування моральних і фізичних сил. Він усе це пройшов і витримав, бо знав,що попереду чекає його невідоме.

1 липня 1994 року Юрій Маленченко вивів на орбіту навколо Землі космічний корабель «Союз ТМ-19», успішно стикував його зі станцією «Мир» і працював там з казахом Талгатом Мусабаєвим п’ять місяців. Вперше віч-на-віч зі Всесвітом зустрівся, коли вийшов зі станції «Мир» у відкритий космос для ремонтних робіт. Він надовго продовжив життя станції, підготував її для стикування з американським «Шатлом», вперше в історії освоєння космосу стикував ручним керуванням величезну й неповоротну станцію «Мир» з вантажним кораблем. За успішно виконані програми польоту удостоєний звань «Герой Росії» і «Герой Казахстану». Наймолодшому космонавтові світу було тоді тридцять три роки.

Як космонавт високого класу, він виступає з лекціями в наукових центрах Росії та США, проходить підготовку в центрі НАСА.

У вересні 2000 року Юрій Маленчекно здійснив другий космічний політ у складі американо-російського екіпажу на кораблі «Шатл-2» і працює на міжнародній станції «Альфа». 6 годин 14 хвилин провів у відкритому космосі.

Трагічна загибель восени 2002 року американського корабля багаторазового використання з космонавтами на борту шокує світ. Важко переживає цю втрату і Юрій. Він добре знав космонавтів, з деякими здійснював свій другий політ. Більше того, на цьому космічному кораблі після техобслуговування повинен був летіти втретє.

Проте час іде вперед і слід змінювати космонавтів на МКС. Тоді Юрій Маленченко приймає узгоджене рішення Росавіакосмосу та НАСА і 26 квітня 2003 року виводить на орбіту російський космічний корабель «Союз ТМА-2», який стикував зі станцією «Альфа» і разом з американцем в’єтнамського походження Едвардом Лу змінив екіпаж, що перепрацював уже більше місяця. 28 жовтня 2003 року Юрій успішно завершив свій шестимісячний політ.

За дев’ять років Юрій Іванович рік прожив у космосі, став провідним спеціалістом світу з обживання та модернізації космічних комплексів.

10жовтня2007року вчетверте стартував у космос з космодрому «Байконур» як командир корабля «Союз ТМА-11» та бортінженер МКС-16 з шестимісячним терміном роботи на ній. Під час польоту був виконаний величезний об’єм наукових досліджень. Нештатна ситуація відбулась під час спуску на Землю. Разом з Юрієм МКС залишали американка П.Уітсон та кореянка (космонавт-турист). Протягом 20 хвилин капсула летіла з такою швидкістю, що космонавти зазнали 9-кратних перевантажень. В центрі керування польотом, де знаходились і батьки космонавта, всі завмерли. І тоді командир корабля рішуче вимикає системи автоматики і переводить управління капсулою в ручний режим, викинувши для гальмування додатковий парашут. Так як капсула здійснювала обертальний рух, то йому слід було зробити все для того, щоб не перекрутилися стропи, а потім викинути і основний парашут. У нього ще вистачило сил після удару об землю відкрити люк і вилізти з капсули. Жінкам допомогли казахи, які випадково проїжджали мимо і прибігли на допомогу. Приземлення відбулося за 450 км від розрахункового, тому вертоліт зміг підібрати космонавтів лише через 45 хвилин.

– Він народився в сорочці! – вигукнув після побаченого керівник польотом, – адже врятував і своє життя, і життя екіпажу.

Такі слова Юрій чув ще під час свого першого польоту.

З 15 липня по 20 листопада 2012 року Ю.І.Маленченко п’ятий раз перебував у космосі як командир космічного корабля «Союз ТМА-05М» та бортінженер експедиції МКС-32/33.

Хоч і нечасто, а навідується космонавт у рідне село, провідує батьків. Зустрічаючись зі своїм колишнім учнем, відмічаю ту ж зібраність, небагатослівність і скромність. Я знаю, що найближчі Юрію люди не хочуть, щоб він знову летів у космос. Та він, діючий космонавт, який готується до польоту в 2016 році, багато працює над вдосконаленням своєї майстерності і, як в дитинстві, йому сняться зорі.

Два випуски учнів школи отримували атестати з рук Юрія Маленченка, який тисячі разів з космосу бачив земну кулю, а на ній – Україну, Світловодськ, рідну Павлівку. А на згадку підростаючим майбутнім космонавтам написав такі слова: «Космос безмежний, але нічого кращого в нім, ніж наша Земля, немає. Тож бережіть її».

Учитель. А як у нашому селі увічнена гордість за нашого славного земляка?

Учні.

1.Його ім’ям названа вулиця в селі.

2.Першою вчителькою мого брата була Ніна Іванівна Маленченко.

3.А мій тато працював у колгоспі «Дніпро», де головою був тато Юрія Маленченка Іван Карпович.

2 сторінка «Сяйво генеральських зірок».

Учитель. Майже 30 років життя присвятив службі в органах державної безпеки наш земляк, нині генерал-майор, Мусієнко Іван Іванович.

Дитинство майбутнього генерала промайнуло у степовій Павлівці, куди сім'я переїхала з села Калабарка в 1960 році. Тут, на окраїні села з мальовничими посадками та галявинами, проводили свій вільний час хлопчаки у військових іграх та змаганнях, де Ваня завжди був у центрі подій.

На навчання та виховання хлопця позитивно впливала й сімейна атмосфера, де панував культ праці, а доброзичливість поєднувалася з вимогливістю. Його друзі знали, що до Мусієнків можна забігти погрітися, перевзути якогось «потерпілого» і навіть підобідати у завжди гостинної Марії Юхимівни, яку і зараз згадують з великою теплотою.

Навчання Вані давалося легко, тому він успішно закінчив у 1974 році Павлівську середню школу і вступив до Сумського вищого артилерійського командного училища. Думаю, що на вибір його життєвого шляху в значній мірі вплинув бойовий офіцер, танкіст, його вчитель початкових класів Андрій Артемович Шаповал. Якось, переглядаючи відеозйомки святкування 50-річчя школи, мене вразив один епізод: полковник Мусієнко, який вже пройшов випробування Афганістаном, стоїть у коридорі біля стенду «Вони захищали Батьківщину» і говорить товаришу про свого вчителя: «Оце був справжній офіцер! Поглянь, на грудях два ордени Олександра Невського, орден Червоного прапора... Двічі горів у танку!»

У 1978 році І. Мусієнко, отримавши вищу освіту і звання лейтенанта, два роки служить на кордоні з Китаєм, потім - на командних і виховних посадах у Сумському військовому училищі. А в 1982 році за направленням потрапляє на дійсну службу в органи державної безпеки, а ще через рік закінчує вищі курси військової контррозвідки КДБ СРСР. Він працює на оперативних посадах у військовій контррозвідці Харківського гарнізону.

У 1986 році Івана Івановича посилають у відрядження до місту Ташкент, де він на спеціальних курсах КДБ СРСР досконало оволодів мовами фарсі та дарі. Як спеціаліст східних мов, направляється в Афганістан і виконує спецзавдання, бере участь у бойових діях. За мужність і героїзм Іван Мусієнко нагороджений орденом «Червона зірка», Грамотою Президії Верховної Ради СРСР та державними нагородами Демократичної Республіки Афганістан.

У 1988 році повертається до Харкова, де працює у військовій контррозвідці, а після проголошення незалежності України – на керівних посадах в СБУ, начальником СБУ Харкова.

І весь час Іван Іванович навчається. У 1992 році - при Харківському інженерно-економічному інституті отримує спеціальність «менеджмент і маркетинг», а потім закінчує Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».

У 1996 році СБУ створює навчальний заклад для підготовки юридичних кадрів, куди направляє на науково-педагогічну роботу Івана Мусієнка. Там він проходить шлях від посади старшого викладача до Першого заступника директора Інституту, а у 2009 році його призначають на посаду начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ, який на сьогодні є найкращим підрозділом Національної юридичної академії ім.Ярослава Мудрого.

Іван Іванович у 2000 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата військових наук, йому присвоєно вчене звання доцента. Він має більше 50 наукових праць, нагороджений понад 20-ма державними та відомчими нагородами.

Указами Президента України Івану Мусієнку в 2008 році присвоєне почесне звання «Заслужений юрист України», а 16 січня 2010 року – вище офіцерське звання – генерал-майор.

Є одна особливість у Івана Івановича: куди б не кидала його доля, він ніколи не поривав зв'язків зі школою, своїми вчителями. Писав листи, надсилав і надсилає вітальні листівки, телефонує, привозить подарунки (від книг до мультимедійного проектора), велику допомогу надав при здійсненні інвестиційного проекту по заміні вікон на металопластикові.

Влітку минулого року під час перебування в казармах поблизу Світловодська на навчально-польових зборах група кращих курсантів та офіцерів вирішила скористатися нагодою і відвідати школу, в якій навчався їхній начальник. З Харкова прибув і генерал – мабуть, він хвилювався за школу. Та ми достойно зустріли гостей. Іван Іванович завіз їх і на подвір'я, де виріс, познайомив зі стареньким батьком. Усі напилися життєдайної води із сільської криниці та сфотографувалися біля неї на згадку. Пізніше, переглядаючи подаровані курсантами матеріали, я побачив, як генерал разом із нимисаджає дерева, бере участь у спортивних змаганнях, очолює парадний підрозділ інституту у військовому марші найбільшою площею Європи в честь Дня Перемоги і зрозумів, що вони просто люблять свого начальника. Як учитель, щиро позаздрив своєму колишньому учневі. Недарма ж в минулому році його обрано Почесним академіком Академії вищої школи України!

Відвідуючи село, Іван Іванович завждизнаходить час зустрітися з однокласниками, поговорити з сусідами і в чомусь допомогти, заїхати до школи, бібліотеки чи Будинку культури, а дітлахам дозволяє розглядати нагороди та військові погони. І сяйво генеральських зірок викликає захоплення у сільських хлопчаків, які мріють бути такими ж зібраними, мужніми і сміливими, як їхні відомий земляк.

А хто з вас знає Івана Івановича?

Учні.

1. Іван Іванович був в одному класі з моїм татом. Це був дуже надійний і вірний товариш. Дружба їх триває і досі.

2. А я був на зустрічі з його курсантами у клубі «Духовність» і мені в душу запала пісня, яку виконував один із юнаків. Хочу вам її представити.

(Учень виконує пісню «Комбат»)

3 сторінка «З любов’ю до рідного краю».

Директор школи. Одним з відомих випускників школи є кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, відомий краєзнавець та архівіст, кращий науковець у галузі історичних наук 2012 року, С.І.Шевченко.

Після закінчення у 1976 році школи він навчався на історичному факультеті Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, який закінчив у 1981 році. Працював архівістом, завідувачем Світловодського архіву, тривалий час директором Державного архіву Кіровоградської області, а з 1992 року – викладач педінституту.

Коло його інтересів надзвичайно широке. Він був делегатом установчих зборів Товариства архівістів СРСР, Спілки архівістів України, республіканського товариства «Меморіал», Всеукраїнської спілки краєзнавців. Він очолював обласну топонімічну комісію, обласну організацію Спілки архівістів України.

У 1997 році Сергій Іванович закінчив аспірантуру Інституту української археології та джерелознавства ім.М.Грушевського НАН України і захистив кандидатську дисертацію із всесвітньої історії на тему «Україна в міжнародних економічних відносинах (1950-1980-і р.р.)». Він є автором більше 200наукових публікацій в Україні. Сербії, Білорусі, Польщі, Росії (в у.ч. книг «Українська доля Нової Сербії (1752-2002)», «Кіровоградщина – козацький край», «Старі стіни: Єлисаветградська громадська жіноча гімназія (1860-1920)», «Лицарі українського степу», «На пограниччі культур: Кіровоградщина – Польща в літературних зв’язках (X1X – поч.XXІ ст.», «Шульгіни: інгульська сторінка» та ін.)

Із самого початку зустрічі Сергій Іванович заволодів аудиторією. Він з великою любов’ю говорив про Україну, аналізував минуле і сьогодення, разом з дітьми перегортав радісні й гіркі сторінки її історії. Спонукаючи учнів думати і висловлювати свої погляди, розповідь гостя часто переходила в бесіду та діалог.

У липні 2013 року я брав участь у презентації книги С.І.Шевченка «Павлівка. Село в історії Наддніпрянщини», яка відбулася в обласній універсальній науковій бібліотеці іменіД.Чижевського і викликала чималий інтерес у науковців Києва та Кіровограда, громадськості, архівістів та краєзнавців області. Цікавими були виступи доктора історичних наук, професора Київського національного університету іменіТ.Г.Шевченка М.Г.Казьмирчука, краєзнавця Ю.Матівоса, голови обласної письменницької організації В.Бондаря, колишнього вчителя нашої школи, викладача КДПУіменіВ.Винниченка В.Постолатія та ін. З книгою познайомилася частина жителів села, а вчителі та учні школи уже використовують її матеріали у своїй роботі.

Історія Павлівки з найдавніших часів до сьогодення написана на базі архівних матеріалів, побаченого та пережитого автором, досліджень. Село обживалося ще в археологічну добу, а відлік історії ведеться з часів Запорізької Січі та Гетьманщини. У кінці 50-х років минулого століття сюди переселилося багато мешканців із зони затоплення Кременчуцьким водосховищем. Поряд виникло нове місто Світловодськ. І це перетворило село на одне з найрозвинутіших ї найбільших на сході Кіровоградщини. Уродженці, мешканці села поповнили лави космонавтів, народних депутатів, докторів і кандидатів наук, організаторів підприємств та виробництв, генералів і офіцерів, письменників. Більшість же традиційно займалася споконвічною селянською працею, відлучаючись від роботи в полі, на фермі, на городі лише в часи, коли треба було збройно боронити рідну землю.

Велику зацікавленість не лише у дітей, а й дорослих викликає розділ «Павлівське дитинство», у якому автор з цікавими деталями описав роки свого дитинства та юності. Він із задоволенням брав участь в олімпіадах з навчальних предметів, добре грав у шахи, футбол. Сільська команда «Колос», капітаном якої він був, стала тоді чемпіоном району.

Книга в значній мірі виграє від вдало підібраних документів та додатків, мартиролога, укладеного на підставі архівних джерел про жертви голодомору, цікавих даних про реабілітованих земляків, списку мешканців села,що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Цікаві дані по сусідніх та інших селах Світловодщини, Онуфріївщини, Кременчуччини не лише компенсує «білі плями» в історії Павлівки, а й викликає інтерес до книги мешканців інших сіл.

Вчитель. А що ви цікавого знаєте про історію нашого села?

Учні.

1. Село Павлівка виникло у 1725 році.

2. Його першими поселенцями були вартові козаки.

3. Стару грушу, яка знаходиться на в’їзді в господарчий двір колишнього колгоспу «Дніпро» посадив пан Павлов, на честь якого названо наше село.

Учитель. Вам на літо було завдання дослідити назву мальовничих кутків нашого села: Тарабанівка, Яблуньки, Сагайдак, Посьолок. Давайте послухаємо кожну групу.

(Група дослідників розповідають легенди).

4 сторінка «Фізика - його професія»

Учень. КоваленкоВ.Ф. народився в селі Павлівка Світловодського району Кіровоградської області. Після закінчення на «відмінно» семи класів Павлівської школи навчається в Кременчуцькому залізничному училищі, після якого працює помічником машиніста на паровозі, проходить службу в рядах Радянської Армії.

У 1964 році він вступає на навчання до Дніпропетровського державного університету. Цікавиться фізикою твердого тіла, а тому переводиться на навчання до Харківського державного університету, який закінчує у 1970 році.

Коваленко В.Ф. працював на Світловодському заводі чистих металів над проблемами створення напівпровідників, захистив кандидатську дисертацію.

У 1986 році стає доктором фізико-математичних наук.

За фізичні обґрунтування і промислове освоєння діагностики технології напівпровідникових матеріалів, їх твердих розчинів та розробку функціональних пристроїв на їх основі Коваленку В.Ф. присуджено Державну премію Української РСР в галузі науки і техніки 1988 року. З 1992 року – професор кафедри фізичної електроніки Херсонського державного технічного університету.

Коваленко Віктор Федорович має близько 200 публікацій, дві книги, 20 авторських свідоцтв на винаходи, 160 наукових статей у різних періодичних виданнях українською, російською та англійською мовами, близько 40 доповідей, представлених на різних наукових конференціях, симпозіумах.

5 сторінка «До таїн українського слова».

Учень. Славинський Микола Борисович – поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, генеральний директор видавництва «Книга Роду».

Після закінчення у 1966 році із срібною медаллю Павлівської середньої школи вступив на навчання на факультет журналістики Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка.

Дебютував на літературній ниві, навчаючись в одинадцятому класі, коли став учасником республіканського семінару молодих авторів. Тоді познайомився з Павлом Тичиною й почав поєднувати поетичну творчість з публіцистикою та літературною критикою. Ще студентом працював у тижневику «Орбіта». Потім заявив себе як співробітник газет «Молода гвардія» та «Літературна Україна», журналів «Київ», «Україна».

Микола Славинський автор проекту і видавець широкомасштабної серії «Шевченко – мовами світу», присвяченої 200-річчю з дня народження Кобзаря.

Сьогодні ми підготували кращі поезії нашого земляка.

(Учні читають поезії).

6 сторінка «Зупинись мить, ти прекрасна».

Учитель. Наш журнал не буде цікавим якщо у ньому не буде фотографій. Вам на літо було дане завдання побувати вдома у цих знаменитих людей і відшукати фотографії. Ось всі знімки перед вами. Давайте разом визначимо переможця. Яка ж з фотографій буде найзмістовнішою?

Підсумок уроку.

Учитель. Ми перегорнули останню сторінку нашого журналу, за допомогою якого познайомилися з видатними випускниками школи, дізналися на яких вулицях вони проживали, яких висот досягли.

Отже давайте звернемося до епіграфа нашого заходу перечитаємо його і зробимо висновок.

(Учні роблять висновки, обґрунтовують їх).

Список використаних джерел

1.Газета «Вісті Світловодщини», 23 травня 2014 р.

2.ШевченкоС. Павлівка. Село в історії Наддніпрянщини – Кіровоград, 2013.

3.МусієнкоІ.І. Інноваційний розвиток освітньої системи як основа гарантування національної безпеки України: засади, механізми управління, напрями забезпечення / Монографія. – Харків: ТОВ «Оберіг», 2011.

4. КоскінВ. «Українська літературна газета» № 8, листопад, 2013 рік.

5. Газета «Кіровоградська правда», 12 квітня 2011 року.